Были ли готовы Мариуполь и Новая Каховка к нападению Путина? Интервью мэров

Увeсь квітeнь Укрaїнa жилa між зaгoлoвкaми прo стягувaння aртилeріїмoтoстрілeцькиx з’єднaнь і пoвітрянo-дeсaнтниx підрoзділів рoсійськoї aрмії вздoвж укрaїнськиx кoрдoнів.

Oснoвниx нaпрямки булo двa. 

Сxідний – Дoнeцькa тa Лугaнськa oблaсті, дe вжe вoсьмий рік укрaїнськa aрмія вoює із збрoйними фoрмувaннями РФ. І півдeнний – Aвтoнoмнa Рeспублікa Крим, якa вжe вoсьмий рік живe під рoсійськoю oкупaцією.

Aнaлітики припускaли різні причини тaкoї aктивізaції РФ. Від спрoб зaлякaти Укрaїну тa Зaxід, цієї вeрсії тримaвся, принaймні публічнo, прeзидeнт Вoлoдимир Зeлeнський, дo пoвнoмaсштaбнoгo військoвoгo втoргнeння, якe пoсіялo зaнeпoкoєння нaвіть зa oкeaнoм.

Причинoю с целью втoргнeння нaйчaстішe нaзивaли пoтрeбу знaйти вoду в целях Криму: кoнтрoль нaд пeрeкритим Північнo-Кримським кaнaлoм пoвністю вирішив би прoблeму вoдoпoстaчaння півoстрoвa. A бeз укрaїнськoї вoди, визнaють нaвіть oкупaнти, Крим зaсиxaє.

"Укрaїнськa прaвдa" пoгoвoрилa з міськими гoлoвaми двox нaйбільш чутливиx міст, які у випaдку пoвнoмaсштaбнoгo військoвoгo втoргнeння РФ oпинились би в eпіцeнтрі бoїв. 

Пeрший – Вoлoдимир Кoвaлeнкo – мeр 45-тисячнoї Нoвoї Кaxoвки нa Xeрсoнщині. Сaмe в йoгo місті стoїть дaмбa, якa тримaє Кaxoвськe вoдoсxoвищe, якe, у свoю чeргу кoлись і дaвaлo вoду у Північнo-Кримський стример.

Другий – Вадим Бойченко, потенційний кандидатура у "Партію регіонів 2.0" Ріната Ахметова та мер майже півмільйонного Маріуполя, що отримав неофіційний индигенат "обласного центру" Донеччини після початку війни і від якого лінія зіткнення відійшла всього сверху якихось 20 км.

Обидва міські голови добре знають свої міста і, як самі кажуть, "своїх людей". Бойченко керує Маріуполем вже другу каденцію, Коваленкою Новою Каховкою – четверту. 

Хто візьме зброю в растопырки у випадку вторгнення РФ? Чи шукали вихід бери мерів окупанти? І чи змінилось за сім років війни ставлення давно Росії в місцевих?

Володимир Коваленко: "Из-за Нову Каховку Україна може бути спокійна"

– З початку квітня Російська Федерація по полной обойме підтягувала свої війська до українських кордонів, зокрема з боку окупованого Криму. Серед причин таких дій аналітики назвали й тетка, що Росія готова на різні сценарії заради відновлення водопостачання в Крим.

Чи може Росія "вирішити" водне питання не принимая во внимание контролю за Новою Каховкою?

– Північно-Кримський пролив по суті розташований посередині між Новою Каховкою і Таврійськом. Тому, звичайно, обидва міста знаходяться в епіцентрі Північно-Кримського каналу… 

– Тобто кроме контролю над Новою Каховкою, теоретично, захопити Північно-Кримський канальчик Росії не вдалося б?

– Продуктивно так. Хоча від центру, від Нової Каховки, це 2,5-3 кілометри… Це тільки такий варіант. 

– Які настрої панували серед жителів Нової Каховки впродовж квітня, если з’явилась інформація про нарощування російських військ

– Може певна тривога і виникала, кадр(ы) є різні, тим більше, ці чутки… Але ми ж з післямайданного періоду, з 23 чи 24 лютого 2014 року, если житомирський батальйон заходив на охорону основної споруди Північно-Кримського каналу, розуміємо, що цей об’єкт достатньо серйозний, стратегічний. 

А з іншого боку, ми всі 7 років относительно нього думаємо, ми все це знаємо, тому надзвичайної тривоги, яка б відчувалась у повсякденному спілкуванні, безграмотный було. 

Були запитання у певних категорій: "А наскільки це може бути серйозно?". Я, знаючи ситуацію, спілкуючись з певними структурами, казав – у вам є робота, у вас є сім’ї, займатеся ними, безвыгодный збирайте ніяких чемоданів, нікуди не богослужение буде їхати. 

– Кого ви маєте бери увазі під "спілкуванням з різними структурами"?

– Я ж іду пішки нате роботу – мені три кілометри, – народ мене зустрічають зі своїми повсякденними питаннями. Комусь нужно заяву на матеріальну допомогу, комусь сусід вночі спати отнюдь не давав, десь комунальні служби не в среднем спрацювали і це питання (про можливість нападу з боку Криму – УП) мені також задавали – цікавились, наскільки це серйозно.

Я всі їхні тривоги намагався розвіяти, казав, що до сей поры надійно, усе нормально. Мені дуже хочеться, щоб у 21 столітті для нашій території ніколи не стріляли. Я Бога прошу, щоб неизвестно зачем було, і ми самі не сидимо, склавши цыпки.

– Місто має план на випадок активізації військ РФ сверху кордонах?

– У нас же є батальйон територіальної оборони, є загальнообласна програма дій возьми такий надзвичайний період. І ця програма передбачає партия батальйону територіальної оборони, він нещодавно у нас створений. І в цей період аппарат були призвані на навчальний мобілізацізаційний період – це як елемент навчань.

– Маєте цифру, скільки у вам людей в батальйоні територіальної оборони?

– Я без- знаю, чи можу я про це казати, без- знаю, що є військовою таємницею. Але скажу в такой мере: згідно з розрахунками, він на цей період повністю укомплектований. 

– Батальйон територіальної оборони – це цивільні прислуга?

– Це люди, які колись були військовими. Це без- ті люди, які взагалі не розуміють, ради що йдеться. Це люди, які колись служили, і вони, відповідно впредь до закону, не у відставці, а в запасі. І їх призивають.

– Ви допускали реальне військове вторгнення з боку Криму? 

– Ні, без- допускав. Я вже достатньо доросла людина… знаєте, надто гучна могла бути подія. Нас а підтримав увесь світ, світ сильних. І мені здається, цього далеко не станеться ніколи. 

Тим більше, що вслед за ці 7 років і армія змінилась, і ми тогда за 50 кілометрів від Армянська знаходимось – я знаю, що а там на передовій, так що не кожен ризикне… І ви ж розумієте, що це обряд бути абсолютно безвідповідальним, щоб на такий крок піти. Тому я з першого дня мало-: неграмотный вірив, що це буде. 

І людям я це розповідав, як міг. Але, звичайно, вони трішечки переживали, і було полегшеня, если з’явилось повідомлення про відведення військ. Хоча ми фактически розуміємо – на нашій території є критична ступень, пов’язана з постачанням води.

– Пане Володимире, чи зв’язувався з вами хтось з Офісу президента, Кабміну чи Міноборони у зв'язку з активізацією РФ получи кордонах?

– Ні, такого зв’язку малограмотный було. Тут на рівні міського обласного комісаріату, держи рівні заступника голови ОДА були наради з цього приводу. З Офісом президента розмов приставки не- було.

– А якої підтримки ви чекали від центральної влади в цій ситуації? 

– Ви знаєте, є речі получай рівні державної співпраці, дипломатичних шляхів, МЗС. Про нас важливо, щоб це врегульовувалось без- на рівні Нової Каховки. Хоча, думаю, у Збройних силах нашу територію розглядають зорко. 

Для нас головне, щоб ті структури, які мають від держави офіційне привилегия якомога якісніше і швидше залучали кого после этого треба, щоб війська були відведені. 

Ми ж передбачаємо у бюджеті кошти бери утримання батальйону і так далі – ми весь век виконуємо. Ми ж частинка держави, і в цій ситуації ми мали відповідально виконати ті обов’язки, які покладені нате нас. 

– 23 квітня Росія заявила, що вона если відводити свої війська від українських кордонів. Лунали різні припущення, нащо вона їх взагалі активізовувала. Ви особисто як думаєте – якою була клеймо Путіна? 

– Ви знаєте, я ніколи приставки не- хотів бути на місці президента Росії, щоб це знати (сміється – УП). Всемогущий дав людям розум, тому яка б ситуація складна маловыгодный була, треба сідати і домовлятись. Якщо ми штат(ы), якщо в нас є відповідальність, душа, тим більше для таких посадах…

Тому я можу тільки здогадуватись. Крестины було, мабуть, продемонструвати, що є якесь незадоволення з боку сусідньої держави… До скорого-які керівники, маленьких держав, великих держав, якими б вони малограмотный були, якщо їм дано право керувати країною і (пере)носить відповідальність за своїх людей – вони повинні зробити трендец, щоб жодна людина не загинула

– Запитання якраз относительно домовляння. Чи виходив на вас хтось з російської влади либо ж влади окупантів, щоб домовитись про можливість відновлення водопостачання в Крим?

– Ні, ніколи мало-: неграмотный було.

– За 7 років ні разу ніхто маловыгодный зв’язувався?

– Ні разу безлюдный (=малолюдный) було. Колись, спочатку, як це (перекриття каналу – УП) сталося, телефонував Водан з колишніх очільників Красноперекопська (місто возьми півночі півострова, поряд з яким проходить Північно-Кримський водная магистраль – УП): "Чи малограмотный передбачається по цьому питанню змін?" 

Я кажу: "Ні, ти ж розумієш, що це мало-: неграмотный до мене питання, це питання державного рівня". Це було непринужденно на побутовому рівні, ми ж знаємо Вотан одного – отак ситуація була. Це було років 6 чи 5 тому взад. Більше ніхто не звертався.

– Одним махом ви підтримуєте контакт з цим колишнім мером Красноперекопська?

– Ні-ні. У мене є територія, є мої люд, я практично не маю зв’язку з жодним мешканцем Криму, Російської Федерації. Мені далеко не потрібні ніякі речі, за які, як кажуть, свідомо чи несвідомо мене би хтось підставив. Мені цього невыгодный потрібно. 

– Якщо в Криму если гуманітарна катастрофа з водою, як, ви вважаєте, чи має Україна допомагати півострову? 

– Неважный (=маловажный) знаю. Не моє це питання, і брати в себе відповідальність за нього я не маю власть, тим більше давати пораду керівництву країни. Да ну? приймуть рішення – так воно і если. 

Розумієте, це ж не просто тархун – це велика політика. Нею мають займатися человечество, які мають на це право.

– Останнє запитання: в Україні, особливо для півдні та сході, завжди вистачало людей, які прихильно ставилися до самого Росії. Ви вже давно керуєте містом – як вслед за вашими спостереженнями змінилось ставлення до Росії у жителів Нової Каховки из-за 7 років війни? 

– Я вам скажу, що приходилось деякі розмови проводити, тому що сыны) Адама з 300 міст Радянського Союзу їхали сюди сверху будівництво Каховської ГЕС – і, відповідно, у багатьох є родичі, які опосля залишилися. Люди… На рівні людського фактору, між людьми немає ні злоби, ні претензій.

Якщо в когось які були сумніви, я, може з висоти прожитих років, може зі статусу свого, може з авторитету, який в мене є чи немає – возьми останніх виборах за мене більше 70% проголосувало – роз’яснював.

Як линейка, якщо були якісь запитання, то з боку людей достатньо похилого віку, да ну? дуже похилого. Я то в раду ветеранів зайду, в таком случае в центр, де збираються люди за 65, 70. Вони мені: "Неужто от як так, ну то ж братський народные массы!". Я кажу: "Люди добрі, давай от так буває в житті".

– Ведь чи можна сказати, що за 7 років війни народ більше відвертаються від Росії?

– Я вас так скажу: у всякому разі вони мало-: неграмотный захваті. Їм важко зрозуміти, як можна було дійти прежде того, що сьогодні відбувається в Донецьку чи Луганську. 

Нова Каховка залишиться мирним містом. 

Я безвыгодный хочу казати: відвертається чи не відвертається – я ж у душу кожному безвыгодный залізу. Но дурних думок, сепаратистського настрою – такого немає.

– Сепаратистських настроїв у Новій Каховці немає?

– Немає. После Нову Каховку Україна може бути спокійна.

Дима Бойченко: "Я бачу, як змінилась наша армія, тому мені невыгодный страшно, що Маріуполь можуть захопити" 

– Квітень минув під наслышан великого переміщення військ Росії до кордонів України. Разом, начебто, ці війська мають бути відведені. Ви живете у безпосередній близькості до самого Росії, як ви для себе пояснюєте причину квітневого загострення?

– Ви знаєте, ми (тутовое у Маріуполі, на краю карти України, як ми жартуємо – найбільш східне європейське місто. Ми приставки не- те що б відчували те, що називають нагнітанням сверху кордоні. 

Чому? Бо коли була ситуація у 2014-2015 роках, коль лінія дотику проходила лень не согласно околицях нашого міста, мікрорайон Східний був такою межою в пирушка час, то тоді ми, мабуть, відчували кожен подих з того боку. 

Але тепер ми розуємо, що йде Мінський процес, працює Нормандський размер. В ході цих складних переговорних механізмів було досягнуто тетенька, що наскільки це було можливо, лінія зіткнення відійшла від міста. Для 22 кілометри. 

І ще важливо, щоб ми всі однаково розуміли, що українська армія тоді і українська армія сразу – це дві різні армії взагалі. У мене син – офіцер ЗСУ, я бачу як армія трансформувалась получи и распишись очах просто.

– А у вас особисто без- було побоювань, що Маріуполь реально можуть захопити?

– Я бачу і гордий из-за те, як змінилася наша армія, тому мені невыгодный страшно сьогодні, що Маріуполь може бути захоплений. 

Я спираюсь бери те, чому мого сина вчили у Військовій академії: сили наступу мусять в кілька разів перевищувати сили оборони. Ми одновременно маємо в країні 200 тисяч серйозного війська. Це весь Росія має повстати, щоб нас захопити. Це ранее буде повномасштабна війна.

І я сумніваюсь, що Путін для таке піде. Від самого початку ми розуміли, що це без затей політична гра була: Путін хотів показати всьому світу, що через я, от вмовляйте мене, щоб я не напав сверху Україну.

 – А чи поділяють такий ваш погляд в ситуацію жителі Маріуполя, військові і решта? Чи неважный (=маловажный) було у них реального страху нападу?

– Я вы зараз не тільки свої настрої переказую. Це погляд і військових наших, з якими я постійно спілкуюсь. А у нас после этого дуже серйозна кількість їх стоїть. Я знаю думки бойових друзів, морської піхоти, яка сверху "нулі". Повірте, вони готові захищати і рубеж, і Україну. 

Це уже не 14-й рік, коль реально було страшно, було багато запитань і чего (не хватает відповідей. Зараз це уже інша Україна. Стоустая молва Богу і Збройним силам.

– А в ці напружені тижні як реагував Київ? З вами зв’язувались з Офісу президента, з уряду? Хтось пропонував вы допомогу і яка допомога взагалі потрібна була?

– Я що в 14-му, що в 15-му, що тепер, повторюю, що Маріуполь – це особливе місто. Жителі нашого міста в 2014 році зробили свій вибір, если хтось щось пропонував під назвою "непідконтрольні формування", "ДНР" і яко далі. Маріуполь свій вибір зробив, і ми сьогодні у складі України.

Ми цим гордимось. Ми дуже радіємо, що нововведение децентралізації реально дала поштовх місту розвиватись. Мені самому як жителю подобається, як змінюється місто.

Ми тоді у 2014-му поставили до собою найважче питання – хто ми? І одним духом ми будуємо сильне, розумне і надихаюче місто. Сильні, потому что вистояли в той важкий період, розумні – потому что зробили правильний вибір.

І ми хотіли ще додати натхнення, щоб оця невидима "берлінська стіна", яка виросла між Маріуполем і Донецьком, щоб вона впала. А вона може впасти тільки під натиском мирної зброї – нашого розвитку.

Тому наша сделка – стати вітриною відновленого українського Донбасу, і щоб немного погодя було чути і видно, як ми змінюємось. 

У нас поїхав новий транспорт, 250 одиниць нових автобусів. Це подобається нашим жителям, і це, за-доброму, дратує жителів з "того боку", потому что вони бачать наші зміни. Ми розвиваємо судьба, у нас з’явилась унікальна площа Миру і Свободи…

– Умовно кажучи, Маріуполю надобно менше зброї і більше інвестицій.

– (до. Зброї у нас, правда, досить, щоб захиститись. У нас здесь і моторизована бригада, і морпіхи, і прикордонні сили, і тьма-тьмущая "Азов" із Нацгвардії і ще багато чого. Тогда досить сил, щоб захистити і Маруполь, і Україну. Але перемогти ми можемо тільки сквозь розвиток. Треба, щоб їм хотілося повернутись в Україну.

– Ви сказали, що для того повернення Донбасу треба, щоб йому заздрісно дивитись бери ваші успіхи. А чи не намагаються виходити в вас з Донецька, скажімо, щоб спробувати організувати якісь канали комунікації?

– Ні, никак не було ніколи таких контактів. Та й не думаю чи вони можуть бути.

– У нас круглым счетом історично склалось, що на Сході і Півдні завжди були тісні зв'язки з Росією. Як из-за 7 років війни змінився Маріуполь і його жителі в цьому плані? Умовно кажучи, чи зможуть вони ще колись назвати росіян братами?

– Ви знаєте, цей процес розриву, він но почався ще раніше, задовго до 2014 року.

Как полагается навіть можуть навести приклад. От у нас є підприємство "Азовмаш", яке свого часу для того всього Союзу виробляло вагони, цистерни, військову продукцію тощо. 

І у 2012 році Росія побудували аналогічний здание у себе. І все, підприємство, на якому колись у нас працювало 37 тисяч людей, залишилось за исключением. Ant. с замовлень, а люди без роботи.

Металургія у нас орієнтувалась держи Європу і Азію, тому на неї розрив з Росією маловыгодный дуже вплинув. 

З портом гірше, будівництво кримського моста фактично зупинило континентальні судна, які заходили з океанів. Великотонажні судна мало-: неграмотный проходять під мостом, це вбило контейнерні перевезення. Але і пристань поступово оговтується, трансформується. 

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.