Рубрики 
Рoль пoслa Укрaїни у ФРН, нaйпoтужнішій і нaйвпливoвішій дeржaві ЄС, нe лишe пoчeснa й відпoвідaльнa, a й тaкoж і дужe склaднa. Oсoбливo в пeріoд aгрeсії прoти Укрaїни з бoку Рoсії, щoдo якoї у Німeччини є oсoбливі сeнтимeнти. В ці чaси Aндрій Мeльник сприймaє свoю диплoмaтичну службу як свoєрідний бій. Бій зa інтeрeси Укрaїни.
Ми спілкувaлися з пaнoм пoслoм нaпeрeдoдні 30-річчя диплoмaтичниx віднoсин між Укрaїнoю тa ФРН, a тaкoж зa місяць дo 7-ї річниці відoмoї Мінськoї зустрічі Нoрмaндськoї чeтвірки. Прo цe, a тaкoж прo oчікувaння від нoвoгo уряду Німeччини після пeршoгo місяця йoгo рoбoти, свoї взaємини зі ЗМІ тa бaгaтo іншoгo Aндрій Мeльник рoзпoвів у інтeрв’ю Укрінфoрму.
НІМЦІ ДOБРE РOЗУМІЮТЬ XРEСТOМAТІЙНИЙ ПOСТУЛAТ, ЩO «УКРAЇНA – НE РOСІЯ»
— Пaнe пoсoл, 17 січня випoвнюється 30 рoків з мoмeнту встaнoвлeння диплoмaтичниx віднoсин між нaшими крaїнaми. Якщo в кількox фрaзax підбити підсумoк, з чим ми підійшли дo цієї дaти?
— Якщo зoвсім стислo, тo, нa мoю думку, гoлoвним рeзультaтoм є тe, щo ми нe лишe рaз і нaзaвжди пoвeрнулися нa пoлітичну мaпу світу, a й сприймaємoся німeцьким суспільствoм як спрaвді пoвнoціннa нeзaлeжнa дeржaвa, яку всe чaстішe пoмічaють, гучний гoлoс якoї всe більшe чують, і яку рeaльнo сприймaють. Ми прo сeбe дійснo змoгли пoтужнo зaявити: пoлітичнa eлітa Німeччини, журнaлістський бoмoнд, eкспeрти й нaсaмпeрeд – пeрeсічні німці знaють, щo існує Укрaїнa, якa мaє свoї цілі тa впeвнeнo тoрує свій шляx. Ми мoжeмo цим нaпрaвду пишaтися.
Іншe питaння, чи зaвжди дoслуxaються дo нaс у Бeрліні? Нaйбільшим, як нa мeнe, викликoм є, тe, щo Укрaїну дoсі нe дo кінця рoзуміють, німці пoдeкуди ввaжaють, щo ФРН мoжe сoбі лeгкo дoзвoлити нe рaxувaтися з нaшими інтeрeсaми як суб’єктa міжнaрoднoї пoлітики. Гaдaю, щo в цьoму – нaшe гoлoвнe нeдoпрaцювaння oстaнніx 30 рoків: ми щe нe спрoмoглися зaявити прo сeбe як прo вeлику культурну єврoпeйську нaцію, як впливoвий суб’єкт істoрії. A сaмe від цьoгo знaчнoю мірoю зaлeжить і пoлітичнe визнaння.
Нaшій Нeзaлeжнoсті трoxи більшe трьox дeсятків, aлe ж у тій но Німеччині ми є давно, понад 100 років тому Україна мала в Берліні свою дипмісію, яка с достоинством представляла наші інтереси, – до речі, таково само за пекельних умов, коли нашу державність намагалася знищити Росія.
Тільки ледачий безлюдный (=малолюдный) говорить сьогодні про культурну дипломатію, але положительно ми як держава робимо недостатньо. Та ж Німеччина, якій, погодьтеся, мало-: неграмотный потрібно рекламувати своїх філософів, письменників, художників, композиторів, витрачає щороку щонайменше – тільки вследствие бюджет МЗС – понад 1 млрд євро получай промоцію власної культурної спадщини. Мільярд! Це складає близько 17% всього бюджету відомства. А наші видатки возьми культурну дипломатію досі ледь дотягують раньше 0,17%, тобто у відносних цифрах це у сто разів менше. Хоча насправді непочатый угол б бути все навпаки.
Поки ми целиком не змінимо цей стан справ, поки шедеври українських композиторів приставки не- стануть невід’ємною частиною репертуару оперних театрів і філармоній у Німеччині та світі, поки німецькі школярі безлюдный (=малолюдный) вивчатимуть наших письменників і поетів, причому як класиків, в такой мере і сучасників, допоки нашу історію розглядатимуть крізь призму Росії чи інших колоніальних держав – усі наші справедливі політичні вимоги наражатимуться для таку ж стриману реакцію, як це, получи и распишись жаль, часто має місце сьогодні. Це дуже взаємопов’язані речі.
Отже, німці нас бачать як самобутню і дійсно незалежну націю і державу, яка викликає інтерес чи захоплення, але лише духом, дуже повільно починають визнавати українців як повноцінного суб’єкта історії.
— А чи приставки не- сприймають нас як об’єкт міжнародної політики в орбіті інтересів Росії? Чи присутнє ще таке сприйняття?
— Рештки такого постколоніального сприйняття України у німецькому суспільстві все на свете одно нерідко проявляються, на жаль. Однак неважный (=маловажный) в тому плані, що ми залежні від Москви, зовсім ні, (тутовое радше навпаки – є дуже чітке розмежування між Україною та Росією. Хрестоматійний утверждение Леоніда Кучми, що «Україна – мало-: неграмотный Росія», німці насправді добре розуміють, причому дуже просто-напросто. І це чудово.
Але мене реально виводить із себя, коли я й досі іноді читаю в німецькій пресі, що «Україна – це пострадянська республіка».
ВОСЬМИРІЧНА ВІЙНА Ради ДВІ ГОДИНИ ЛЬОТУ ВІД БЕРЛІНА Малограмотный ЗАТОРКНУЛА ЗА ЖИВЕ НІМЕЦЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
— Але, якщо бути чесними, інтерес перед нас останніми роками викликаний здебільшого спочатку Майданом, а потім війною… Ви вже 7 років працюєте в Берліні, як змінюється ставлення німців прежде нас?
— Ви маєте рацію: дійсно, саме Базар спричинив якісно новий сплеск інтересу раньше України з боку німецького суспільства і політичної еліти. І це хорошо. Цей дух Революції гідності й досі присутній у сприйнятті у ФРН українців – попри всі потоки бруду кремлівської пропаганди, яка займається дискредитацією нашого прагнення раньше свободи.
Але ви так само, держи жаль, маєте рацію і в тому, що останні роки саме розв’язана Москвою війна проти України перебуває шелковица у центрі уваги громадськості. Ця війна звичайно стала шоковим моментом і холодним душем безвыгодный лише для українців, але й для німців, хоча цей удар поступово притуплюється, німецька громадськість звикає прежде цього перманентного стану російсько-української війни. І це насправді жахливо.
Адже саме війна якщо без- блокує, то точно гальмує рух України соответственно всіх стратегічних треках справжнього визнання, стримує нас у досягненні головних цілей – членства в НАТО («проблематично чи можливо, допоки триває збройний конфлікт») і ЄС (подібна логіка), а також і в розвитку економіки (спробуйте переконати німецьких інвесторів вкладати капітал у державу, якій Путін постійно загрожує новою інтервенцією).
Саме тому ця російська війна має бути якнайшвидше зупинена.
— Що ми робили малограмотный так на зовнішньополітичному, зокрема, німецькому треку? Німеччина 8 років каже, що стоїть получи и распишись нашому боці; Меркель особисто «продавила» в ніч з 11 нате 12 лютого 2015 року комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу (подейкують, що це вона після 17 годин перемовин у Мінську заявила, що ніхто з Нормандської четвірки никак не піде з кімнати, поки документ не если підписаний), і раптом виявляється, що уряд Меркель, следовать нашою спиною, блокує отримання нами оборонної зброї від інших країн за каналах НАТО і так далі… Мабуть ми очікували від Берліна занадто багато та намагалися маловыгодный помічати те, чого не хотіли бачити?
— Да что вы, по-перше, давайте не будемо драматизувати. Ми кругом час дуже емоційно сприймаємо такі новини.
— Але ж зрада…
— Что-то около, у нас будь-який пчих – це одразу ж зрада. І ця людська емоція більш ніж зрозуміла, если ти покладаєшся на свого друга, довіряєш йому майже сліпо. А потім – хлоп! При цьому ти навіть не замислюєшся, що цей дружен має свої прагматичні інтереси. І що вони можуть буди діаметрально протилежними давно наших.
Це була наша, певною мірою, наївність (і вона, по речі, залишається в багатьох випадках), коли ми вважаємо, що наші партнери вслед нас усе повирішують, причому в руслі саме українського бачення. Ми делегуємо іншим полномочия розрулювати надскладні ситуації. Водночас ми подекуди забуваємо, що маємо справу з однією із найпотужніших держав, яка переслідує власні національні інтереси та має дуже непросту історію, що безпосередньо торкається також і України.
Ініціатива Ангели Меркель, з якою вона виступила 7 років тому, – це була справді подія історичного масштабу. Німеччина самоё вирішила зробити це, ніхто ж її безлюдный (=малолюдный) просив…
— А чому Меркель зробила це? Тому що Німеччина відчувала свою відповідальність у Європі як найпотужніша країна?
— Пані ексканцлер відійшла від політичних справ, і я хотів би вірити, що вона оборона це сама ще напише книгу. Я думаю, світ би виграв, якби пані Меркель видала свої мемуари.
У чому була її мотивація, ми можемо тільки здогадуватися. Думаю, що головним стимулом було, швидше вслед все, бажання запобігти повномасштабній війні у центрі Європи, яка б верно дісталася й самої Німеччини. Це був свого роду інстинкт запобігання великій глобальній катастрофі, уникнення гуманітарної трагедії – з неминучими наслідками також і про Берліна.
Хоч як це парадоксально звучить, але німців ця російська інтервенція особливо безлюдный (=малолюдный) зачепила, вони у широкому загалі не відчувають, що ця кривава війна у самому серці нашого континенту досі триває. Навіть масового припливу біженців з України впредь до ФРН не було, хоча ними й лякали для початку місцеву громадськість (йшлося реально оборона кілька тисяч шукачів притулку, з яких, следовать нашими оцінками, близько сотні його отримали).
Сиречь маємо дійсно абсурдну ситуацію: майже восьмирічна російська війна, яка из-за дві години льоту від Берліна среда і ніч лютує на українській землі, в такой мере і не заторкнула за живе німецьке суспільство, си і не зачепила його больовий нерв.
Отже, перша мотивація – хана ж запобігти великій війні, локалізувати її. Тоді Меркель діяла в інтересах Європи, України, але яко само – і самої Німеччини. Використавши свої довірливі контакти з Путіним.
БЕРЛІН ТАКОЖ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Ради ТЕ, ЩО ВСІ МИ ОПИНИЛИСЯ Под РОЗБИТИМ «МІНСЬКИМ КОРИТОМ»
— І Францію залучила…
— Французький глава Франсуа Олланд, думаю, був залучений, тому що поодинці такі масштабні речі запустити було б занадто технично.
Цей німецько-французький тандем став фактично першим серйозним тестом, наскільки «європейський авто» може не лише бути успішним у політичній чи економічній сфері, а й зможе відігравати ключову безпекову значимость.
Можна, звісно, додумувати й інші мотивації, згадати, що пані Меркель у студентські часи бувала получай Донеччині. Тобто, безумовно, були моменти, які стосувалися її особисто. Мабуть, це також тоді спрацювало.
Мабуть, додалися й симпатії давно українців, які боролися за свою гідність, адже ще зовсім свіжими були рани Майдану, зберігався потрясение від бліц-анексії Криму. Не виключено, що канцлерка керувалась й ідеалістичними цілями, щоб справді допомогти, безлюдный (=малолюдный) дати Путіну захопити ще більше територій України, ми ж добре пам’ятаємо ситуацію: влітку – Іловайськ, у січні 2015-го – Дебальцеве, Донецький аеропорт…
Отже, я думаю, що й альтруїстичні мотиви теж мали місце.
Можливо, це було дійсно спонтанне рішення. І вслед цю мирну ініціативу Меркель ми мали б бути, в принципі, вдячні. Хоча остаточні оцінки, звісно, давати поки що загодя, адже російська агресія йде повним ходом, вона ні получи и распишись мить не припинилася. Нині ж полум’я великої війни Кремля може спалахнути з новою силою.
Чому пані Меркель безграмотный вдалося за ці сім років свести справу до успішного завершення? На це запитання поки немає однозначної відповіді.
— Їй і Нормандський саміт безвыгодный вдалося зібрати до кінця каденції, хоча дуже хотілося…
— Во (избежание Ангели Меркель останні місяці її каденції були – з точки зору її особистого сприйняття триваючої війни, – с распевом, гіркими. Путін її черговий раз обманув, пообіцявши організувати саміт Нормандської четвірки. Мало-: неграмотный думаю, що пані Меркель досі почувається комфортно, розуміючи, що російський Левіафан і далі погрожує знищити державність України.
Саме Німеччина і канцлерка особисто відігравали ключову партия усі ці останні роки як єдиний посередник – одновременно із Парижем. А тому Берлін також несе відповідальність по (по грибы) те, що мирні переговори у Нормандському квартеті зайшли у глухий кут, вслед за те, що всі ми опинилися впереди розбитим «мінським коритом». Безвыгодный американці й не британці здійснювали щоденний кризовий управление.
Тож, мабуть, мала місце певна наївність з нашого боку, що Україна занадто покладалася получи геній німецького розуму. Хоча ми бачили з перших а днів, що Мінські домовленості – дуже суперечливі, й реалізувати цей протокол саме так, як він був сформульований, виявиться справжньою сізіфовою працею.
НОРМАНДСЬКИЙ ПРОЦЕС ПОЧАВ ПРОБУКСОВУВАТИ ПІСЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ РОСІЇ В СИРІЇ
— Меркель неодноразово повторювала, що українське врегулювання интересах неї є особистою справою. З боку нового уряду вже лунало, що Німеччина відчуває особливу відповідальність ради Нормандський формат. Але наскільки, на вашу думку, нова влада если зацікавлена продовжувати своє медіаторство?
— Хоча Нормандський размер і не згадується у коаліційній угоді, новий уряд з перших но днів сигналізував, що Берлін готовий вжити додаткових кроків задля реанімації цього важливого переговорного майданчика. І це насправді добра холст. Водночас при цьому не можна ігнорувати негативний досвід минулого. Адже Німеччина наважилася «розрулити» без- просто якийсь там збройний конфлікт: йдеться относительно найбільший воєнний виклик для безпеки в Європі та світі після Другої світової війни, прямою стороною якого вперше є постійний пипка РБ ООН із правом вето.
Німеччина малограмотный могла не розуміти, що йдеться относительно вищий пілотаж дипломатичного мистецтва, про справжню «бундеслігу міжнародної політики». І если кажеш «А», то треба передбачати і «Б», і «В», щоб привести справу до успішного кінця.
Адже тёта, що Нормандський процес почав пробуксовувати, тупцювати для місці, стало зрозуміло – принаймні ради мене особисто – ще восени 2015 року, відразу після того, як Росія здійснила масштабну військову інтервенцію в Сирії. Саме тоді Лавров неприкрыто за нормандським столом переговорів вихвалявся, що йому щойно подзвонив держсекретар США Керрі, що, мовляв, Росія знову в грі. Саме відтоді, як Росія почала сирійську воєнну кампанію, і розпочався прославленный російсько-американський стратегічний торг.
І від цього часу весь, що відбувалось у форматі Нормандії, почало ставати дедалі формальнішим. Зникло відчуття, що РФ дійсно зацікавлена у виконанні Мінських угод. Далеко не думаю, що й самі посередники в нормандській четвірці приставки не- помітили, що вся позитивна динаміка в Вотан момент змінилася. Я добре пам’ятаю всі ці численні зустрічі й переговори в Берліні протягом 2015 року, ледь без- що два тижні, ту атмосферу, яка панувала, если Росія була буквально затиснена в кут, змушена була маневрувати, щось пропонувати, домовлятися. Достижимо йшли повноцінні переговори. Після вторгнення в Сирію собственными глазами (видеть) процес формально залишився, але момент був втрачений. Чому Німеччина, яка маловыгодный могла не відчувати цього всього, неважный (=маловажный) скоригувала курс своєї посередницької місії, сказати важко…
— У Німеччини була криза біженців у цей побудьте на месте, яких, до речі, Меркель запустила в країну ні з ким безлюдный (=малолюдный) порадившись, на хвилі емоцій…
— Але ж це все на свете взаємопов’язано. Звідкіля прибули всі сотні тисяч біженців? Левова частка – саме з Сирії, дескать Росія розпочала нову масштабну криваву війну. Думаю, згодом ще з’(взору інсайдерські дані, які виведуть на поверхню до сего времени те, що досі залишається прихованим.
После речі, багато хто з німецьких оглядачів вважає, що саме ця криза з біженцями і стала початком кінця політичної ери Меркель.
Всі ці події мали, реально, негативний вплив і на Нормандський формат, який дуже стократно працював на холостому ходу.
Що если далі, ще, мабуть, зарано говорити. Вряд ли чи Нормандську четвірку «забули» згадати в коаліційному договорі суто «випадково». Адже у нового уряду є розуміння, що успішне продовження цієї посередницької місії неминуче означатиме і кардинальну зміну й стратегії, і тактики, має передбачати набагато більш наступальний, проактивний, жорсткий банко щодо Кремля, аніж це було следовать часів Великої коаліції (ХДС/ХСС і СДПН – авт.).
У НОВОГО УРЯДУ НІМЕЧЧИНИ Є Объективная возможность ДОСЯГТИ ПРОРИВУ В НОРМАНДСЬКИХ ПЕРЕГОВОРАХ
— Але ж цзайсян Шольц уже безліч разів повторив, що священнодействие реанімувати формат, і навіть анонсував, щоправда, неконкретно, зустріч незабаром…
— Безумовно, ця нова речь нового канцлера Олафа Шольца і нової глави МЗС Анналени Бербок є позитивною. Добре, що Норманді, принаймні сверху словах, живе. Внутрішнє відчуття того, що Німеччина повинна щось робити, є – це происшедшее. Але що з цього вийде – безвыездно одно, що гадати на кавовій гущі. Адже фактом є і тёта, що позиція росіян не змінилася ні получи йоту. Бажання Путіна особисто сідати по (по грибы) стіл переговорів у Нормандському форматі відсутнє.
Минулого понеділка давно Києва вперше за всі ці 7 років саме сверху особисте запрошення глави Офісу президента Андрія Єрмака приїхали обидва зовнішньополітичні радники – канцлера ФРН Єнс Пльотнер і президента Франції Емманюель Бонн. Це дуже добрий меандр. Адже їхні попередники так жодного разу й отнюдь не були в Україні, скільки ми їх без- переконували.
Ну, погодьтеся: як можна взагалі стоять у штурвала настільки складні й делікатні переговори, коли самі посередники безвыгодный були ані в Києві, ані на Донбасі, отнюдь не відчули страшний дух війни, ті настрої, які панують нате Сході на лінії розмежування…
У Москві вони, давно речі, бували й до цього.
Питання в тому, чи вдасться новому уряду в Берліні щось змінити? Попри всі обставини, я переконаний, що случай досягти прориву в переговорах дійсно є. Канцлер Шольц, який починає формувати свої пріоритети в зовнішньополітичній сфері, міг би проявити нову стратегічну ініціативу, нове лідерство і зробити без- просто більше, а набагато більше, порівняно з попередницею. Далеко не в останню чергу й тому, що постраждали також і німецькі інтереси. Важко уявити, наскільки ця вопрос ще може бути болючою для Німеччини – увійти в історію як сила, що провалила посередницьку місію, яку хозяйка ж ініціювала.
«ПІВНІЧНИЙ ПОТІК 2» ЗАЛИШАТИМЕТЬСЯ ПОДРАЗНИКОМ Во (избежание ПРАВЛЯЧОЇ КОАЛІЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ
— Німеччина не просто так давно отримала новий уряд. Зрозуміло, що перші закордонні контакти були з країнами — стратегічними партнерами. Чи є наразі хоча би приблизний абрис взаємних візитів на високому та найвищому рівні між нашими двома країнами?
— Ми темпераментно працювали над цим ще у процесі утворення нового уряду. Є чітке розуміння того, щоб свой президент Володимир Зеленський ще цього року відвідав Берлін. Сподіваюся, що і цзайсян Шольц здійснить якнайшвидше свій перший візит в Україну.
Міністр Анналена Бербок відвідує 17 січня Київ, і тільки після чіткого узгодження єдиної переговорної позиції – полетить предварительно Москви.
Перший закордонний візит одного з керманичів МЗС ФРН – державного міністра Тобіаса Лінднера – відбувся саме перед України, вже на дев’ятий гемера після утворення нової коаліції у Берліні. Це теж позитивний звонок.
Я вже згадував візит дипрадника канцлера Пльотнера. Одним одно слово, цей політичний рік точно буде дуже і дуже насиченим.
— Получай чолі правлячої коаліції стоять соціал-демократи, відомі своїм «особливим баченням» російської політики, маловыгодный будемо забувати і про ексканцлера Герхарда Шредера… «Зелені», які впредь до входження в коаліцію висловлювалися набагато більш драматически по відношенню до Кремля, наразі «пригальмували» свою риторику. Чого варто очікувати Україні від коаліції «Світлофор» з урахуванням того, що ми бачили из-за перші півтора місяця його роботи? Висловлюються припущення, що українсько-російський установка питань може сильно похитнути її. Чи безвыгодный здадуть свої позиції наші найбільші друзі в коаліції, «Зелені», заради збереження влади?
— Першій місяць підтверджує, для жаль, це спостереження. На даному етапі збереження коаліції та нормального її функціонування є найбільшим пріоритетом про всіх трьох партій (есдеки, «Зелені» та ліберали – авт.).
Во (избежание нас це дуже гірко чути, адже це вже в один прием проявляється у цілому ряді ключових для Києва тем, насамперед щодо долі «Північного потоку-2». Цей проєкт був свідомо винесений по (по грибы) дужки коаліційної угоди саме заради того, щоб її неважный (=маловажный) розколювати.
Але ж це вже проявляться ледь безлюдный (=малолюдный) щодня. Тут позиції окремих правлячих партій предметно залишаються кардинально протилежними. Сертифікацію перевіряє незалежний управляющее устройство – Федеральне мережеве агентство, це суто технічний процес, але, боюся, що й надалі уникати чітких політичних оцінок і відповідальності вслед долю цього інструменту путінської політики не факт чи не вдасться. Тим більше, що ее самое процес уже розтягується на місяці.
Отже, ця подтема буде точно і надалі виступати подразником в (видах роботи коаліції.
— Сертифікація «Північного потоку-2» неважный (=маловажный) завершиться, скоріше за все, до літа. Європа налякана стрибком цін возьми енергоносії, росіяни пропонують пустити газ хоч сьогодні. І всі постійно ставлять запитання, чи готовий Берлін зупинити проєкт у разі агресії – у відповідності предварительно липневої 2021 року німецько-американської угоди, бери яке німецькі політики вперто уникають відповіді.
— Дійсно, досі ніхто з нового керівництва ФРН безграмотный сказав відкрито, що якщо Росія розпочне нову велику війну проти України, ведь «Північний потік-2» буде повністю знятий з порядку денного. Мають місце лише делікатні натяки, і по сию пору це робиться такою собі езоповою мовою. Получи це болісно і гірко дивитися.
Адже ситуація з минулого літа, если й була підписана відповідна німецько-американська домовленість, змінилася бери 180 градусів. Тоді ще не було сотні тисяч російських військ вздовж наших кордонів і в Криму, маловыгодный було цього нового путінського треку, спрямованого поставити з ніг возьми голову всю повоєнну архітектуру безпеки в Європі та світі.
Дехто вважає, що тоді праздник компроміс, укладений, до речі, за спиною Києва, ще міг бути чимось виправданий. Разом же ставки піднято Росією настільки високо, що продовжувати ігнорувати тему «Північного потоку-2» означає і надалі ігнорувати легітимні безпекові інтереси України та інших східноєвропейських держав.
Можна прогнозувати, що це питання если одним із найбільш дошкульних для нової коаліції.
Шанси для те, що буде якийсь великий реальний прорив, ще є, перед речі. Але вони є дуже мізерними.
МАЄМО ЗАПЕВНЕННЯ, ЩО По (по грибы) НОВОГО УРЯДУ ФРН ЗРУШИТЬСЯ СПІВПРАЦЯ З УКРАЇНОЮ ЩОДО ВОДНЮ
— Згідно з умовами тієї ж липневої угоди між ФРН і США, Німеччина зобов’язалася допомагати нам розвивати відновлювальні джерела енергії. Щоправда, обіцяні суми безлюдный (=малолюдный) сильно вражають. Говорилось також про співробітництво щодо водню. Чи є вже якісь конкретні чертеж в цьому напрямі? Анонсуючи візит Бербок, її речник згадав, що вона говоритиме для це в Києві.
— Це, до речі, також ще одне дуже велике питання. Поки що неведомо зачем і немає нічого конкретного.
Буквально цими скоро відбулася перша зустріч представників української сторони із парламентським держсекретарем Крішером у міністерстві економіки та захисту клімату, очолюваному головою «Зелених» Робертом Габеком. Маємо запевнення у тому, що новий уряд зрештою зрушить із мертвої точки цей процес.
Задолго. Ant. с цього часу все йшло реально дуже туго. Ще у серпні 2020 року нами було ініційовано і фиктивно започатковано двостороннє енергетичне партнерство. Але по-настоящему, наприклад, на водневому треку ми особливо маловыгодный просунулися, незважаючи на всі наші дипломатичні зусилля. Ми приблизительно і не відчули того, що у Берліні готові розглядати взаємодію з Україною у галузі зеленої енергетики як стратегічний пріоритет.
Совершенно до останніх днів каденції попереднього уряду ми ледь безвыгодный билися головою об стінку, але нам яко і не вдалося зрушити це питання з місця. Сподіваємось, що новий «світлофорний» уряд во всем объеме змінить цей підхід.
— З двостороннім товарооборотом аминь виглядає ніби краще. Попри пандемію, український експорт до самого Німеччини минулого року зростав. Які останні дані?
— Статистики ради весь рік поки немає. За перші 9 місяців отечественный обсяг торгівлі товарами і послугами збільшився держи 16,4% до 7,3 млрд доларів США, близ цьому український експорт до Німеччини зріс возьми 40% до 2,5 млрд доларів США.
Зростання інвестицій вслед першу половину 2021 року становить більш як 533 млн доларів: це як нові інвестиції, бесцельно і реінвестований дохід.
Загалом в Україні наразі працюють понад 3400 німецьких компаній, які вже створили близько 60 тисяч робочих місць.
МИ ЗМУШЕНІ Крутить баранку ВІЙСЬКОВУ ДИПЛОМАТІЮ, АДЖЕ ЙДЕТЬСЯ ПРО ПИТАННЯ ЖИТТЯ І СМЕРТІ
— Другий рік поспіль Полпредство України в ФРН посіло перше місце у списку вітчизняних диппредставництв, «найбільш продуктивних у представленні та захисті інтересів України вслед кордоном», який складають 104 провідних експерти і журналісти. Я вітаю вам і цілком погоджуюся з оцінкою. Ви, без сумніву, є медійно найактивнішим іноземним послом у Берліні. Чи неоднократно ви чуєте дорікання чи «поради» від німецьких офіційних інституцій бути «менш гучним»?
— Всі звикли, що дипломатія має бути тихою, кулуарною, закулісною. Насправді, вона такою і є. Також і в Берліні.
І цю класичну дипломатію ніхто никак не скасовував: навпаки, саме зараз ми щодня проводимо чимало довірчих зустрічей, бери яких силою аргументів та емоцій дуже чітко роз‘яснюємо позицію України та намагаємося заручитися підтримкою Німеччини. Полно це, повірте, відбувається нон-стоп, ми никак не живемо, як це комусь може здатися, у якійсь медійній бульбашці.
Але вже майже вісім років поспіль Росія веде війну проти України. Це оценивать також і перед вітчизняною зовнішньополітичною службою безпрецедентні виклики. Точно по суті, ми змушені вести нову воєнну дипломатію, насамперед у Німеччині, яка відіграє ключову образ для припинення російської агресії. Адже про нас критично важливо перетягти на свій бік німецьку громадськість, зробити її нашим головним союзником, щоб посилити суспільний тиск нате уряд ФРН із тих питань, -де офіційний Берлін, на жаль, і досі займає стриману позицію: йдеться і ради визнання перспективи вступу України в ЄС та просування нашого членства в НАТО, і оборона надання оборонного озброєння, і про більш наступальні посередницькі зусилля ФРН у Н4, і ради зупинку «Північного потоку-2», і относительно історичну відповідальність Берліна перед українським народом вслед за злочини нацизму, і про визнання Голодомору. І оборона багато інших гострих тем. Звичайно, що все ця наша медійна активність у Берліні тысячекратно муляє око правлячим елітам, адже нерідко наступаєш подле цьому на болючі мозолі.
Тож маловыгодный дивно, що мої численні інтерв’ю та коментарі чтобы німецьких ЗМІ (а їх кількість перевалила после 700, охопивши величезну аудиторію – понад 1 млрд читачів чи слухачів), м’как бы кажучи, не завжди викликають захоплення і ще рідше ентузіазм і позитивні емоції у політичному Берліні. Коль подібні питання ти порушуєш на закритих зустрічах і наші позиції неважный (=маловажный) збігаються, то наші німецькі партнери ввічливо вислуховують тетюха чи інше прохання Києва, кивнуть головою, мовляв, ми вы почули… і нічого не роблять. Если ж ці питання лунають у пресі, то офіційні чинники змушені реагувати, пояснювати, чому Україні в) такой степени вперто відмовляють, наприклад, у наданні оборонного озброєння. Причому пояснювати безграмотный тільки нам, а й усьому суспільству, публічно.
Безлюдный (=малолюдный) можу розкривати всіх секретів, скажу лише, що мені особисто маловыгодный раз і не два у Берліні не демократично делікатно натякали, а й часто відкритим текстом дуже наполегливо «радили» нашу медійну складову дипломатії немножко пригальмувати і згорнути. Мовляв, так не варто діяти. Іноді напряму жаліються у Київ, і це теж буває.
Але головне – у нас є повний карт-бланш і довіра з боку керівництва держави. Тому ми безлюдный (=малолюдный) збираємося зупинятися. Це і є відповідь нашим німецьким друзям, яка їх без- дуже радує: ми змушені вести воєнну дипломатію, потому что по-іншому діяти ми не можемо. Адже йдеться ради питання життя і смерті, бути чи никак не бути.
Саме в Німеччині я по-справжньому відчув, що мас-медіа – це справді четверта гілка влади. Без участия жодного перебільшення.
Одразу ж скажу, що около цьому ми ніколи не переходимо жодних «червоних ліній», діємо виключно у межах існуючих правил, ніколи невыгодный зловживаємо свободою преси і слова, але використовуємо всі доступні інструменти, які в нас є в наявності. Адже ми малограмотный можемо собі дозволити залучати валізи з мільйонами євро, щоб винаймати лобістів, які б робили после нас нашу роботу в кулуарах.
ХДС/ХСС В ОПОЗИЦІЇ ЗМОЖУТЬ ЗРОБИТИ Пользу кого УКРАЇНИ НЕ МЕНШЕ, А МОЖЕ Й БІЛЬШЕ, АНІЖ Если БУЛИ ПРИ ВЛАДІ
— А з ким із теперішньої влади ви вже зустрічалися в кулуарах?
— Ми розпочали надзвичайно активну кампанію налагодження контактів з усіма новообраними членами Бундестагу (окрім крайньо правої партії «Дилемма для Німеччини» (АдН), з якою ми припинили пока-яке спілкування). Кожному з 709 депутатів – по (по грибы) винятком АдН – я надіслав особистого листа-вітання з пропозицією зустрітися. Приємно, що значна більшість одразу відгукнулися, сиречь графік моїх контактів із новими парламентаріями розписаний по мнению днях на місяці вперед.
Серед нещодавніх важливих зустрічей – з новообраною президенткою Бундестагу пані Барбель Тромбон (соціал-демократка), державним міністром МЗС, членом Бундестагу Тобіасом Лінднером та вже згаданим держсекретарем Мінекономіки Олівером Крішером (обидва – «зелені»), керівництвом фракції лібералів, яка теж въедаться до правлячої світлофорної коаліції.
Але яко само ми підтримуємо надзвичайно тісні контакти і з найбільшою опозиційною фракцією – блоком ХДС/ХСС. Це – окремий важливий дорожка. Чим він для нас цікавий? Согласно-перше, вони ще місяць тому самі були подле владі, визначаючи десятки років долю Німеччини; вони мають досвід, експертизу, розуміння, вони бачать помилки, яких допускає новий уряд.
До-друге, гадаю, що з відходом пані Меркель з політичної авансцени християнські демократи в точности зможуть зробити для України не менше, а, можливо, й більше, аніж задолго. Ant. с цього. Приміром, перші ж зовнішньополітичні пленарні дебати в Бундестазі нового скликання, які відбулися наступного дня після призначення уряду 9 грудня і були присвячені саме Україні та новій загрозі російського вторгнення, нам вдалося організувати саме завдяки нашим друзям-консерваторам. Вже прежде кінця січня буде обраний новий главный партії, швидше за все ним стане Фрідріх Мерц, з яким нам ще належить установити тісний, довірливий узел. Ми налаштовані дуже оптимістично.
Повертаючись после вашого запитання про те, чого приставки не- вдалося досягти у Берліні, доводиться визнати, що мій розрахунок налагодити якомога більше контактів з рядовими депутатами попередньої (до званої великої коаліції (ХДС/ХСС-СДПН), насамперед із тими, хто безграмотный займається зовнішньою політикою, сформувати мінімальний согласованное мнение і потім через ці голоси скоригувати базовий фордевинд ФРН по стратегічних для Києва темах – членству в НАТО і ЄС, безвыгодный спрацював. Канцлер Меркель не допустила від нього жодних відхилень. Це следовательно певним розчаруванням, хоча, звісно, я ні нате секунду не шкодую, що ці всі контакти – йдеться оборона сотні депутатів, з якими вдалося встановити особистий довірливий зв’язок, відбулися. Адже значна їх більшість були переобрані й увійшли задолго. Ant. с нового складу Бундестагу. Роль опозиції если не менш, а можливо, і більш важливою. І без- треба забувати, що нові вибори відбудуться менш як ради 4 роки, все змінюється дуже швидко.
Це вы велика шахова партія.
Для нас головне, щоб український інтерес краще розуміли, щоб выше- голос чули і діяли. Німеччина має получай руках усі козирі, щоб відіграти справді історичну сверток та уможливити членство України в Євросоюзі й НАТО.
Ми зберігаємо оптимізм і з новими силами працюємо по-над коригуванням стратегічних ліній Берліна.