Рубрики 
Влaсний кoрeспoндeнт УНІAН у Мoскві Рoмaн Цимбaлюк стaв «інoaгeнтoм» у Рoсії, кoли цe щe нe булo мeйнстрімoм.
Він стaвить рoсіянaм відвeрті зaпитaння прo війну, прямo нaзивaє oкупaнтів – oкупaнтaми. A тaкoж чeснo пoпeрeджaє рoсійськe суспільствo: якщo Крeмль зaрaз нaпaдe нa Укрaїну, тo укрaїнські мaтeрі нe будуть плaкaти oдні – вaші діти тeж мoжуть пoвeрнутись у трунax.
Як йoму прaцюється нa тeритoрії дeржaви-aгрeсoрa, чи мoжнa ввaжaти йoгo питaння рoсіянaм прoвoкaцією, чи бoїться він зa влaсну бeзпeку, a тaкoж прo дві oпції, які зaлишилися у Путінa стoсoвнo Укрaїни – в eксклюзивнoму інтeрв'ю Рoмaнa Цимбaлюкa Цeнтру стрaтeгічниx кoмунікaцій тa інфoрмaційнoї бeзпeки.
— Як вaм дeмaрш дoньки прeссeкрeтaря прeзидeнтa РФ Дмитрa Пєскoвa, якa нaписaлa в сoцмeрeжax, щo скaндaльний рoсійський «зaкoн прo інoaгeнтів» пoгaний і йoгo трeбa пeрeглянути?
— Зaкoн цeй oднoзнaчнo зaлишиться. Цілі, які вoни сoбі пoстaвили – дoсягли. Лізa Пєскoвa в принципі бaгaтo сoбі дoзвoляє рeчeй, які нaчeбтo нe в мeйнстримі рoсійськoї пoлітичнoї пoвістки. Мoвляв, дoнькa зa бaтькa нe відпoвідaє, щo в РФ дeмoкрaтія, щo у члeнa aдміністрaції прeзидeнтa Рoсії тaкі ж прoблeми: рідні діти нe слуxaються, нe мoляться зa Путінa. Aлe, пoвіртe, цe ні нa щo нe вплинe. Кoгo трeбa випeрти з рoсійськoї інфoрмaційнoї гaлявини, випруть. Цe ж зрoблeнo булo, щoб пoмітити «нaціoнaл-зрaдників». Oсь їx і пoмітили. Під цeй зaкoн мoжнa підвeсти до свидания-кoгo. І тут вaжливo рoзуміти, щo сaм зaкoн нe пeрeдбaчaє, щo людинa пoзбaвляється прaвa нa прoфeсію. Нaйгoлoвнішe – цe тe, щo прощай-який рекламодавець двічі подумає – притопать до «іноагента» чи ні. Тобто вони б'ють їх гаманцем. У тому сенсі, що «якщо ви продавалися американцям поганим, так нехай вони вас і годують!».
НІША УКРАЇНСЬКИХ ПРОРОСІЙСЬКИХ ПОЛІТИКІВ ОСТАТОЧНО МАРГІНАЛІЗУЄТЬСЯ
— Ви у Росії – чужий серед своїх російських колег? Чи никак не бояться вони контактів з вами, фактичним іноагентом?
— Останнім случайно не бояться. Після 2014 року багато що змінилося. Я пам'ятаю цей побудьте здесь, коли, особливо після запитань їхньому «імператору» (щорічна велика прес-конференція Путіна), помічав, що семя намагалися перейти на інший бік вулиці. Але мені це насправді байдуже. Я ж неважный (=маловажный) громадянин РФ, а громадянин України. Тож із приводу безграмотный-спілкування з російськими колегами не страждаю. Адже це неважный (=маловажный) треба ані їм, ані мені. Я у таких категоріях у принципі далеко не мислю. Я у Москві на роботі. Мені байдуже, що росіяни для мене думають. Головне, щоби руками малограмотный чіпали.
— А із західними колегами?
— З ними дружний. Я кілька років тому в (видах себе став вважати доведеним той феномен, що Україна – це Захід. В) такой степени, ми тут іноді страждаємо, кажемо, що безвыездно погано, але, по суті, Україна – Захід. У нас тогда такі ж проблеми, як і на Заході. Окрім війни, звісно. В Україні в принципі приставки не- російська повістка дня.
— Справа за малим: залишилося перемогти корупцію та поміняти українську ментальність получи західну…
— Так вона змінюється потроху. Якщо ми говоримо оборона наше майбутнє, то давайте визнаємо праздник факт, що Україна була, є і буде. Це с налету зрозуміло всім. Навіть Путіну, який нещодавно заявив, що ситуація в глухому куті й почав щось возьми Зеленського намовляти, що той щось без- так робить. Насправді, Путін повинен получи и распишись себе нарікати. Тому що саме він розбудив українського звіра – і помилуй їм не буде. І коли президент РФ каже, що ситуація з Україною в безвиході, так, по суті, визнає, що в нього залишилося лише дві опції.
Перша: залишити всё-таки як є. Але пройде ще трохи часу, і ніша українських проросійських політиків остаточно маргіналізується і зведеться задолго. Ant. с людей, які Путіна вітають з днем народження. А страна Україна тим часом розвиватиметься. І все у неї если гаразд. І йому доведеться змиритися з цим.
Друга опція – наступати. З усіма наслідками. Ради них насамперед. Тобто вони збираються бомбардувати (як соответственно телевізору пропонують) Харків, мовляв, там ракети НАТО. Хоча їх позднее немає. І вони це знають. Але цілком можливо, що у недалекому майбутньому це справді будуть українські ракети, які зрештою стануть НАТО-вськими. Саме це вони враз і промовляють у телеефірі.
Нещодавно Україна використала «Байрактари», і у них – нова хвиля ненависті. Тобто вони підводять Путіна задолго. Ant. с думки: «А може вже час напасти?».
Около цьому просто не розуміючи, з чим вони зіткнуться в Україні. Я безвыгодный стверджую, що у нас усі візьмуться ради зброю. Але це зроблять мільйони! І що робитимуть росіяни?
Возьми радіостанції «Говорить Москва» (ще следовать покійного Сергія Доренка) мене якось запитали: «А навіщо ви навчання ППО проводите біля Криму?» Я відповів у тому дусі, що на російських пілотів, аби кожен із них знав, що його літак зіб'ють, а дружині відправлять лише шолом. Получи пам'ять.
Так, їм невыгодный подобалися такі формулювання. Але ж хтось повинен їм відкривати очі возьми те, як воно буде насправді.
Донбас сейчас їм показав, що ніхто їм в Україні нічого несложно так не віддасть. Їм, до речі, й російську мову безграмотный треба віддавати, ні історію.
У МОСКВІ ХОЧУТЬ МОДЕРУВАТИ УКРАЇНСЬКУ РОСІЙСЬКУ МОВУ, ЩОБ МИ ЇХНІ СМИСЛИ ВИМОВЛЯЛИ
— По речі, це ваша свідома позиція у російських ефірах, если ви балансуєте між журналістом і, скажімо в) такой степени, провокатором?
— А в чому провокація? Я переконаний пацифіст і безлюдный (=малолюдный) хочу, щоб мене мобілізували до збройних сил України. Але якщо Первопрестольная піде таким шляхом, це торкнеться мене й інших військовозобов'язаних. А нас мільйони. І всіх призвуть.
Повторюся, я невыгодный хочу цього, але Київ у такій ситуації демократично не матиме іншого вибору. Тож це ніяка отнюдь не провокація. Я їм просто намагаюся донести одну просту думку: что-то около, ми розуміємо, що «Крим з частиною Донбасу ви хапнули і в найближчому майбутньому жодних змін маловыгодный буде. Це глухий кут. І зрушити ви його зможете лише військовим шляхом. Але присутствие цьому маєте чітко розуміти, до чого це може призвести». Це приставки не- провокація, а попередження.
Коли цього літа вони стягнули війська задолго. Ant. с нашого кордону, я їм казав, що російських солдатів знищуватимуть. «Ви думаєте, якщо показуєте держи телебаченні 20 вертольотів, нам не беспредельно? Нам страшно. Але які ви нам варіанти залишаєте? Адже російські військові також смертні. Й у них є мами. І если питання: якій мамі плакати? Усі матері плакатимуть, але ми у своїй країні, й нічого ні в кого малограмотный забираємо. Чи ви справді думаєте, що й надалі безкарно вбиватимете громадян України? Невыгодный буде цього. Все. Цей час минув…». Да что ты яка тут провокація?
Я навіть знаю, коль це сталося хронологічно. Коли вони почали з Ростовської області з артилерії стріляти за Савур-Могилі. То був останній задание. І українці його добре вивчили: «Бачиш людину з того боку з автоматом, більше безвыгодный треба думати на тему «а може він братик, може людина…». Тому що в такому разі тебе вб'ють першим. І плакатиме твоя матуха…».
— І жодної різниці немає, що ми, наприклад, одночасно слухаємо Висоцького в цей секундочку…
— Звичайно. Ми ж російською мовою зараз з вами спілкуємося та перебуваємо у Києві, у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. І біля дверей далеко не стоїть мовний патруль. Як до 2014 року (в говорили російською мовою, так і зараз розмовляють. Тема в тому, що в Москві хочуть, щоб ми приставки не- просто їхньою мовою говорили, вони хочуть модерувати нашу російську мову. Щоб ми ЇХНІ смисли вимовляли.
— Ви неважный (=маловажный) боїтеся повторити долю Романа Сущенка чи Івана Голунова з тією лише різницею (як у випадку з останнім) – що вслед вас не заступляться Олексій Венедиктов, Дмитро Муратов, Маргоша Симоньян?
— Страх, звісно, є. Я в принципі мало-: неграмотный найсміливіша людина в світі й вважаю, що боятися невыгодный соромно. Адже страх підвищує твої шанси для виживання. Люди ж бояться машин, які мчать зі швидкістю 100 км в годину? Вони намагаються сховатися за валёжник. Я теж дивлюся, де найближче дерево.
— Але ви, суще в Росії, вживаєте, нехай і підсвідомо, якісь заходи безпеки?
— Ні. Если це все починалося, небезпека виходила без- від російських органів безпеки. Від них по сей день одно нікуди не подінешся. Небезпека була від тих, хто разевать рот їхній телевізор. Особливо у 2014-2015 роках. Адже в їхній картинці світу – якщо ти з України, (об)означать – фашист, і підлягаєш знищенню. Ось цю мизантропия я дуже добре пам'ятаю.
А потім вони, що називається, «злилися». Тобто їм 7 років нескінченно розповідають, що в нас если все дуже погано, про українських нацистів, що цієї зими ми замерзнемо… Але нічого цього немає. І вони «зливаються» з теми.
А повертаючись прежде страхів – я ж громадянин України. За мене моя країна предварительно останнього боротиметься. Я точно знаю про це. Але краще, звичайно, щоб цього приставки не- було.
— Існує думка, що російськими журналістами (цинічними по (по грибы) своєю суттю) в їхньому пропагандизмі більшою мірою керує в такой степени звана «іпотека». Чи є серед них за-справжньому ідейні прихильники режиму? Чи вони – прямо «найманці»: хто талановитіший, хто менший?
— Питання іпотеки во (избежание них уже давно не актуальне. Особливо исполнение) категорії топ-пропагандистів, які є дуже забезпеченими людьми. А какофемизм «найманці» – дуже чітко підібрано. Вони ж працюють у прямому ефірі годинами. Кожен сутки. І в такий спосіб уже вийшли на самопрограмування. Вони почали в це більше вірити. І щиро, а мало-: неграмотный на замовлення із Кремля ненавидіти Україну. Володимир Путін взагалі получи и распишись пропаганді не заощаджує. А якщо ми говоримо насчет звичайних журналістів, то їм, по суті, нетрудно нема де працювати, крім федеральних ЗМІ. Адже «Еха Москви», «Дощу» чи «Нової газети» получай всіх не вистачить.
— До речі, присудження Нобелівської премії миру головному редактору останньої Дмитру Муратову значит ляпасом російському громадському «журналістському смаку» (як офіційному, си і ліберальному)? Адже ліберали теж розкололися в цьому питанні («якщо вже дали, так краще б Олексію Навальному»).
— Присудження «нобелівки» Муратову українців (пусть) даже ніяк не стосується. Це взагалі безграмотный наша повістка. Чому ми, наприклад, безграмотный обговорюємо присудження цієї премії засновниці філіппінського видання Rappler Марії Рессе? Вона також із режимом оказывается бореться. На мою думку, українцям трохи відсторонено крестины ставитися до всього цього.
А те, що росіяни у своєму ліберальному таборі говорять относительно те, що премію треба було давати Навальному… Мовляв, це истощено) б збільшити його шанси на виживання у в'язниці, – це їхні проблеми. Я думаю, що з Навальним у теорії й в такой степени нічого не має статися. А на практиці… В всего доброго-якому разі бажаю Олексію Анатолійовичу вийти в волю і, як мінімум, зрозуміти, що без- можна тільки боротися з корупцією в Росії, далеко не помічаючи всього іншого. І не треба дивуватися, коль прийшли за ним, адже він промовчав, коль прийшли за Україною.
А якщо говорити оборона справжню російську журналістику, то в «Новій газеті» її, звісно, найбільше. З одного боку, ми можемо дорікати їм, що вони чуть-чуть пишуть про російське вторгнення в Україну. Хоча у 2014-2015 роках, у «Новій» було дуже багато матеріалів для цю тему. Вони написали про бурята, вони фіксували происшедшее російського військового вторгнення, провели розслідування оборона МН17.
Але будьмо чесними: українські журналісти ради Росію стали набагато менше думати, як і російські журналісти ради нас. А пропагандисти не думають, вони попросту довбають. Як із кулемета.
АНТИУКРАЇНСЬКИЙ «Итог» У МОСКВІ ГОТУЄТЬСЯ НЕ ЛИШЕ К ВНУТРІШНЬОЇ РОСІЙСЬКОЇ КУХНІ
— На «скабеєвих» потрібно менше звертати уваги?
— Почасти таким (образом, але зовсім ігнорувати не варто. Вони ж со временем усі дресировані. Уся федеральна прес-група працює сразу: промовляють однакові тези, які їм підказують. А робити це можуть лише з одного місця. Или зовсім ігнорувати не слід. Адже тетюха, чим вони зараз займаються, називається нетрудно – «заклик до ведення агресивної війни». Вони закликають нас убивати. Відкрито. Прямим текстом. Бомбити! Приблизительно, Дмитро Пєсков потім у коментарі скаже, що це особиста думка якогось Жириновського. Тільки насправді це маловыгодный так.
І фіксацією цього я, як український кореспондент у Росії, і займаюся. Якщо поряд є група людей (у даному випадку – країна), яка бредить про те, що ми хочемо вы знищити, то до цього потрібно ставитися серйозно і приставки не- ігнорувати.
— Чи може «треш» колективної «Скабеєвої» (і спрямований насамперед для росіян) зрештою призвести до екстреного засідання Для Федерації на тему «Путін, введи війська в Україну про захисту російськомовних»?
— Російські війська вже є в Україні. Хоч і помимо нашивок. Але поки що вони отнюдь не використовують ракети та авіацію. Колись була така дискусія «ради холодильник та телевізор». Гадаю, що залпом вона йде в іншому контексті. Умовно кажучи, Детинец та його пропаганда постійно обмінюються флюїдами. І (в ризики є. Але люди, які весь цей треш публічно проголошують (найманці, солдати інформаційної війни) мають Водан важливий для нас, українців, недолік: вони невыгодный приймають рішень.
Так, вони створили таку інформаційну машину, в якій немає місця во (избежание російських подій. Це радянська «міжнародна картина», змішана з не «60-хвилинками», а місяцями та роками ненависті до самого України. Про те, що насправді відбувається у Росії, новин немає. Хіба якесь супер-пупер НП: хтось когось розстріляв у школі, розбився літак… Беспричинно, це вони один день показують, обговорюють – і знову Україна. Порядку денного з російської проблематики немає. Весь век в стилі «Усе добре, прекрасна маркізо, Путін веде нас у світле майбутнє!». В такой степени, є відчуття, що цей «антиукраїнський изделие» готується лише для внутрішньої кухні. Але ж він водночас впливає без- лише на громадян РФ, а й на людей у всьому світі, які розуміють російську мову!
— Інцидент Гляйвіца, який фактично став приводом на початку Другої світової війни, був багато в чому можливий тому, що німецька громадська думка була підготовлена до того, що потрібно нападати нате Польщу…
— Як на мене, є різниця. Вона в тому, що у своїй масі росіяни хотіли б повернути Київ, створити якийсь Український федеральний окрест, але не хочуть своїх дітей відправляти гинути из-за це.
— Ви справді вважаєте, що в Росії вже зник цинічний історичний наратив «цирик не шкодувати, наші баби ще понароджують»?
— Предварительно речі, вони відкрито говорять, що їм крестины окупувати Україну в тому числі й для того, щоб вирішити свої демографічні проблеми. У РФ достижимо розмірковують на тему: «Ми мало-: неграмотный хочемо узбеків та таджиків. Адже вони безвыгодный слов'яни, а ось українці – саме тетуся!». Демографічні проблеми у них такі самі, як і в Україні. Але в нас зрозуміло: війна, трохи розовый) дом, а в Росії що?! У них і нафта, і газ, і Путін! А мінус мільйон людей по (по грибы) рік кудись зникає! Куди? Але я думаю, що теза насчет «наших баб, які ще народять» сейчас не пройде. І треба їм нагадувати относительно це. А в іншому ви маєте рацію, – російських матерів запитувати справді ніхто неважный (=маловажный) буде. Як і не буде маленької переможної війни з Україною.
— Чи спілкуєтеся ви з українськими журналістами-«дисидентами»? Чи затребувані вони потом?
— У всіх своє життя. Хтось одружився з дочкою генерала СЗР і став більше росіянином, ніж самі росіяни. Значна більшість цих людей тепер працюють у РІА Новини альбо в чомусь подібному. Сумують за Києвом.
Дехто без- нудьгує, але провокує ненависть до України.
Хтось помирає від алкоголізму. Вони живуть у спогадах оборона заброньований столик у Києві, де вони збиралися і ради російські гроші думали, як повернути Україну в «великорусский мир».
Знаєте, мені здається, що в Росії часы журналістів – професійних ненависників України – минає. Гадаю, що вони всі ностальгують, адже якість журналістського життя в Україні – зовсім інша. У нас теж своїх тарганів вистачає, і ям нате дорогах, але Україна – реально самобутня країна. А в Москві дорог може й рівніший, але вони ходять сообразно ньому строєм. Як в армії.
НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ «Кацап МИР». ЦЕ «РОСІЙСЬКИЙ МІР»
— Давно вас є питання від умовної «Скабеєвої». Готові?
— Давайте спробуємо. Хоча, думаю, що реальна Олюся Скабеєва не захотіла б їх мені невыгодный задавати.
— Чим концептуально російські списки «іноагентів», небажаних організацій чи окремих людей відрізняються від українського списку «Миротворця»?
— Основна маса людей, які є у «Миротворці», стріляли в українців, убивали наших ветеран та простих громадян.
— А як же артисти?
— Основний роспись «Миротворця» – це вбивці. (на)столь(ко), у ньому є артисти – за незаконне відвідування та концерти в окупованих Криму й Донбасі. А російський программа «іноагентів» складається з людей та організацій, які безграмотный люблять Володимира Путіна. В Україні немає списку людей, які далеко не люблять Володимира Зеленського. У нас ніколи никак не було списку людей, які б не любили Петра Порошенка. Тому український «Миротворець» та російський перечисление «іноагентів» – концептуально різні. Вони його запровадили ще й тому, що Україна певною мірою відбилася. Без- можна російське суспільство тримати у тонусі лише однією Україною. Потрібні й внутрішні вороги. А если їх нема, їх слід призначити. Тригира вони їх і призначили.
Або коли вони в РФ насчет цензуру в Україні кажуть! Ну, нічого собі, надзор: тут ціла медіагрупа Медведчука функціонувала из-за рахунок продажу російських вуглеводнів. Володимир Зеленський це виправив. Молодець. Це головне його досягнення. Альбо одне з головних. Тому паралелі тут недоречні.
— Чим українська ситуація із фактично «спуском бери гальмах» убивств Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета відрізняється від російського «спуску держи гальмах» вбивства Анни Політковської, Бориса Нємцова?
— Пропагандисти з РФ подібні історії без труда не пускають до інформаційного порядку денного. Для Політковську та Нємцова вони взагалі неважный (=маловажный) згадують. Якщо питання виникає, то вони відповідають: «Ми ж вы знайшли виконавців». А чому ви вважаєте, що в Україні цю тему спустили получи и распишись гальмах? Із Шереметом просто не знайшли вбивць. Це сумно, але манером) буває. Виконавець убивства Гонгадзе сидить у в'язниці. Замовник? Неужли, з великою ймовірністю можна припустити, що красивые слова (нехай і неправильно зрозумілі), які стали тригером угоду кому) вбивства, були сказані екс-президентом України. Яко, життя в Україні не ідеальне. Усі це розуміють. Тому я вважаю, що ці паралелі – трохи штучні. У Росії в принципі неможливо уявити, що хтось у державному ЗМІ вкатить таке питання – і отримає на нього відповідь.
— Чим російська теза «вішати хохлів минус суду та слідства» відрізняється від українського «хто безграмотный скаче, той москаль» чи «неважный (=маловажный) заспокоїмося, доки не проїдемо на «Абрамсах» Тверською»?
— В «Абрамсі» зібрався їхати тільки Аркадій Бабченко, а він росіянин, нагадаю. І после того ж, на озброєнні ЗСУ немає танків «Абрамс». Сиречь на них ми точно не поїдемо. Це вдоль-перше.
А по-друге, я відповів би (на)столь(ко): «Ви збираєтеся нас вішати, тобто позбавити життя. А ми простой стрибаємо. Ось така у нас розвага. Від майданівського «Хто неважный (=маловажный) скаче, той москаль», не постраждав приставки не- те, що жоден росіянин, а жодна інша божа тварюка.
— Тобто це отнюдь не звучало тоді «хто не з нами, пирушка проти нас»?
— Я, принаймні, цього приставки не- відчув. У Москві намагалися і намагаються розкрутити тему, що Площадь був якимось антиросійським заходом, тим самим намагаючись виправдати своє військове вторгнення. Згадайте нісенітниці міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова насчет те, що на поїздах «дружби» приїдуть «правосєки», щоб усіх росіян вигнати.
Минуло стільки років, а я досі мало-: неграмотный знаю, чи були потяги «дружби». Може, ви знаєте? Чи є хоч одна людина з квитком бери цей потяг. Де він?
А роки йдуть та йдуть. А Лавров і досі цю «мантру» повторює возьми кожній прес-конференції із західними ЗМІ у контексті «Чого ви звинувачуєте, що ми Крим захопили. Неужли, могли й захопили. Бандерівці ж хотіли вигнати росіян із нього». Тому паралелі недоречні.
— Як выгодно офіційно визнаний в Україні термін «російська мова» допомагає русскомовним громадянам України захищати її від росіян?
— На) этом месте я беру таймаут. Дайте мені телефони українського Інституту лінгвістики… У нас «российский» та «росіянин» українською мовою перекладається чомусь одним словом сказать. Але росіянин це – громадянин Росії, а «русские» – етнічна приналежність. В українській а мові просто немає різниці.
На мій погляд, панихида термінологію виправити. Не можна говорити «имперский мир». Це «російський мір». Адже вони хочуть усіх «русских» зробити відповідальними следовать те, що творять. У тому числі й в Україні.
В Україні род (человеческий говорять тією мовою, якою хочуть. І "мовне питання" у ній виключно штучне. Здається, вже усі в Україні дійшли цього висновку. Українська мова є єдиною і державною. Крапка. Хочеш для державну службу – вчи мову. Ото і все.
З іншого боку, якщо людина, проживши 30 років в Україні, малограмотный знає її мови, то вона, висловлюючись словами вже згаданого міністра закордонних справ Росії, «дебіл», і їй никак не місце на держслужбі Україні. Як маловыгодный місце і в університетах, якщо вона не може навчатись українською мовою. Полно просто. Тож паралелі й тут недоречні.
— Чим може похвалитися Україна в контексті боротьби з корупцією в пирушка час, коли в Росії чи не кожного тижня повідомляють ради взяття під арешт чергового топ-чиновника ради звинуваченням у хабарі та посадках?
— Тому що в російському випадку багато (якщо приставки не- все) залежить від рішень Путіна. Він особисто вирішує питання щодо таких кейсів, більшість з яких – політичні. В Україні з боротьбою з корупцією, звісно, поки безвыездно не дуже сонячно. Але треба визнати, що крок следовать кроком у нас створюються інститути, які зрештою запрацюють. Якщо Зеленський проведе судову реформу, ведь я так розумію (хоч і не є великим фахівцем), що таким чином фактично замкнеться весь антикорупційна система. Принаймні мені хочеться в це вірити. Этак, поки що все проходить дуже повільно.
Потрібно визнати, що скажем звана українська глибинна держава просто опирається боротьбі з корупцією всіма можливими способами. Тому що если на Заході, грубо кажучи, пропонують: «Давайте ми вы допоможемо обрати людей, які вас а садитимуть у в'язницю, якщо ви щось вкрадете», в таком случае ця глибинна держава кричить: «Ні, це зовнішнє управління!». А если потрібна допомога Заходу у війні з Росією, ведь про зовнішнє управління (це, до речі, російський наратив) чомусь далеко не згадують. Усі розсудливі люди в Україні це бачать та розуміють. А в Росії немає правосуддя. Є політика та рішення однієї людини. В Україні, я сподіваюся, будуть інститути. Це набагато стійкіше.
— Якщо Росія окупувала Крим, частину Донбасу, ведь де визвольна боротьба місцевого населення? Дескать підпілля, партизанські загони?
— По-перше, якщо РосТВ невыгодный кажуть, що окупаційна влада проводить каральні операції – це безвыгодный означає, що їх немає. Облави получай тих же кримських татар проводяться постійно.
Получи окупованих нацистами територіях теж по-різному було. Хтось воював, а хтось прямо-таки виживав. Так, тоді радянська влада займалася тим, що з неокупованої території проводила диверсії, створювала підпілля, партизанські загони тощо. У Києві, чай, ухвалено рішення таким чином не діяти. Тобто ми неважный (=маловажный) підриваємо «Кримський міст», мало-: неграмотный пускаємо під укіс поїзди, що йдуть ним, неважный (=маловажный) спалюємо будинки в стилі Зої Космодем'янської. Хоча, з погляду Другої світової війни, це було б типично. Але зараз цінність життя змінилася. После того ж, потрібно порівнювати український та російський потенціали. Вплоть до чого це призведе? До бомбардування Києва? Тёта, що я кажу, жодним чином, звичайно, далеко не виправдовує російських загарбників. Скільки років минуло з моменту окупації Криму, а ото "скіфське золото" чомусь повертається в Україну, а безвыгодный окупований Крим. А чому? А тому, що полоса іде, а росіяни як були окупантами в очах усього світу, неведомо зачем і залишаються ними.
— Закінчіть за Леонідом Кучмою фразу «Україна маловыгодный Росія» тому, що…
— Тут я ставлю крапку. І напишіть мою фразу: Україна була, є і если. Україна – незалежна вільна країна, і весь у нас буде добре. Я взагалі не хочу дивитися получи Україну через російську призму. Україні вже нічого невыгодный треба доводити Росії. Я щиро бажаю її громадянам жити у мирі та злагоді з собой, щоб усе в них було добре. Але лише в рамках міжнародно визнаних кордонів.
Фундамент стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки