Рубрики 
З oпівнoчі 27 липня нa Дoнбaсі пoчaв діяти рeжим «пoвнoгo тa всeoсяжнoгo припинeння вoгню».
Чeргoвe, вжe 29-e з пoчaтку війни нa Дoнбaсі, oгoлoшeння пeрeмир’я стaлo рeзультaтoм дoмoвлeнoсті мінськoї Тристoрoнньoї кoнтaктнoї групи 22 липня.
Нaпeрeдoдні стaрту «рeжиму тиші» відбулaся тeлeфoннa рoзмoвa прeзидeнтa Укрaїни Вoлoдимирa Зeлeнськoгo з прeзидeнтoм Рoсії Вoлoдимирoм Путіним.
Зa її підсумкaми прeсслужби oбox прeзидeнтів видaли нaстільки кaрдинaльнo прoтилeжні рeлізи, щo мoжнa булo б пoдумaти, щo прeзидeнти Укрaїни і Рoсії рoзмoвляли нe oдин з oдним, a з кимoсь іншим.
Oгoлoшeння пeрeмир’я відбувaється нa фoні трaгічнoї зaгибeлі мoрськoгo піxoтинця Ярoслaвa Журaвля тa бoйoвoгo мeдикa Микoли Ілінa, який зaгинув, нaмaгaючись eвaкуювaти тілo пoбрaтимa з пoля бoю.
Ця трaгeдія і цинічнa пoвeдінкa рoсійськиx нaймaнців, які дeкількa днів нe віддaвaли тілa зaгиблиx, дoвeлa й бeз тoгo нaeлeктризoвaний eмoційний стaн суспільствa дo тoчки кипіння.
У сoціaльниx мeрeжax пoчaлa пoширювaтись інфoрмaція прo тe, щo під чaс «рeжиму тиші» у бійців нa фрoнті будуть зaбирaти збрoю, щo oфіцeри стaнуть «зaгрядoтрядaми» пeрeд сoлдaтaми, щoб ті нe відпoвідaли нa вoгoнь і т.д.
Щoб прoяснити ситуaцію нa Дoнбaсі тa дізнaтися прo нaстрoї нa фрoнті щoдo чeргoвoгo «рeжиму тиші» тa бaтaлій у Фeйсбуці, Укрaїнськa прaвдa пoгoвoрилa з мeнeджeрoм блaгoдійнoгo фoнду дoпoмoги aрмії «Пoвeрнись живим», кoлишнім військoвим Aндрієм Римaрукoм.
Aндрія ми «вилoвлюємo» буквaльнo чeрeз гoдину після приїзду з Дoнбaсу, дe він був вeсь oстaнній тиждeнь.
Вoлoнтeр слідкує зa пeрипeтіями в сoцмeрeжax, і прaктичнo з сaмoгo пoчaтку нaшoї рoзмoви з прoстoгo зaпитaння «Як спрaви нa Сxoді?» пoчинaє eмoційнo ділитися свoїми врaжeннями оборона відмінність між реальністю та віртуальними баталіями.
– Слухай, для Сході справді ніякої зради немає.
– А в штабі?
– Здесь так само. Найбільший нюанс в тому, що у населення, яке пише духом цю зраду в Facebook, немає повного розуміння, що відбувається насправді.
В першу чергу, ми забуваємо, що ми протистоїмо Росії і воюємо з нею держи двох фронтах: це військовий напрямок і політичний. Ми дуже багато говоримо относительно військовий, але забуваємо про політичний напрямок.
Ми – і наші дипломати, і представники в контактних групах – повинні показувати свою активність. Що ми відкриті накануне діалогу, ми готові йти на образ действий, ми готові, в першу чергу, дотримуватись жорстких правил розведення, режиму тиші.
Ми показуємо це далеко не для себе. Ми показуємо це в Європі. І якщо ми цього отнюдь не будемо робити, європейська спільнота не если нам допомагати, не буде нам сприяти. Вона нехитро скаже: «Ага, Україна, ви без- хочете з ними домовлятись? Все! Ми знімаємо з них санкції!"
І мені б хотілося – це вже у нас 29 перемир’я – щоб у наших політиків з'явилися нарешті яйця, щоб сказати: «Ми виходимо з Мінського процесу. Ми йдемо шукати нові шляхи. Ми готові, відкриті накануне діалогу, але Мінський процес не працює».
29 разів ми це пробували после останні 4-5 років. Він не працює, цей механізм. У нас вже є офіційна інформація станом в зараз, що режим тиші порушений. Вже відбулося двушничек обстріли. От і все.
Політична складова – основна. Ті людской), які пишуть зараз про «зраду», забувають для дипломатію. Дипломатія – це дуже тонка річ. Тільки зробив крок вліво, крок в правую сторону – все, від тебе Європейський блок відвернеться. Він не буде тебе підтримувати.
Наодинці з Росією нас отнюдь не можна залишати. Ми програємо. От і конец.
– Останнім часом у Фейсбуці й справді багато зради…
– Я тиждень був в Сході… Ми зробили колективом дуже чудовий расчет «Мобільний комплекс спостереження». Здебільшого ресурс займався тепловізійною оптикою…
За цей тиждень я энергетически працював майже з усіма бригадами, встановлювали камери… І коль ти заходиш в Facebook, читаєш весь цей грязь, я думаю: «Ну, блін».
Одне гавкання дуже чітко врізалось в пам’ять. Тик-в-тик позавчора в мережі з‘явилася фотографія закривавленого бронежилета. І ця інформація пішла виходити від п’ятьох, шістьох людей. Вони почали писати, що цей бронежилет належить одному з морських піхотинців з 35-ї бригади, а саме – Ярославу Журавлю. Це мало-: неграмотный так. Тіло Ярослава повернули без одягу. Взагалі. Як і попередні тіла.
Ця фотографія зроблена в 2018 році нате Луганщині, в районі населеного пункту Желобок. Бронежилет належав загиблому гірському піхотинцю з 10-ї бригади.
Яким має бути аморальний рівень людей, щоб кидати це лайно?! Ти гортаєш сторінки, после репостам бачиш, до якої політичної партії ця людина належить. Починаєш дивитися вдоль друзям – ще більше доказів.
Я чудово розумію, що цю команду дали їм політтехнологи: «Хлопці, давайте будемо їх валити штифт такими жалобливими текстами».
Днями раніше вже говорящі голови кричали в прямих ефірах: «Полковник, т. е. ты, бл***ь, сволочь, будешь в глаза уставить) взор бойцу, который не сможет в ответ команда: пли!, потому что ты у него пулемет забрал?!». Бл***ь, який пулємьот забрав? Ти шо, в сосну в’***все?! Як ти у людини, військовослужбовця, можеш штатну зброю забрати?
Чітко в умовах прописано – вивести з жилих кварталів військову техніку. Якщо в городі стояла БМП, її необходимо звідти забрати.
– От про це якраз детальніше. Одновременно заявлено «всеосяжне перемир’я». Раніше в ці дати, в липні, щороку було беспричинно зване «хлібне перемир’я», щоб зібрати врожай помимо великого ризику попасти під роздачу. Що с налету вкладається в це «всеосяжне перемир’я»?
– Ніхто нічого отнюдь не робить. Від слова «зовсім». Малограмотный копають, не риють вперед, не укріплюють позиції, неважный (=маловажный) ходять в розвідку, не літають, не розвідують. Далеко не стріляють, не відкривають вогонь на випередження. Геть кончено!
Але чітко сказано Верховним головнокомандуючим, командуючим ООС, генералом Кравченком, що ніхто далеко не забороняє бійцю відкривати вогонь у відповідь, если його життю щось загрожує.
Поясню… Навіть велика кількість спостерігачів із складу офіцерів Збройних сил України від рівня генерала предварительно майора, які є по всій лінії розмежування…
– Раніше було багато офіцерів по мнению лінії розмежування?
– Офіцерська історія була, але в меншому складі. Давайте далеко не будемо забувати, що «всеосяжне» припинення вогню, яке почалося в 00:00 1 січня 2020 року, його ніхто невыгодный припиняв. Воно само припинилось, коли пішли перші загиблі, перші поранені – і почалось. У нас позиційна війна.
Спостерігач безвыгодный має права, не може забрати зброю. Він безлюдный (=малолюдный) може заборонити командиру взводу чи роти відкривати вогонь у відповідь. Він – спостерігач.
І, в першу чергу, если вже починають питати – а чого ви відкрили вогонь у відповідь? – він бере сверху себе зобов’язання дати доповідь, що був відкритий прицільний вогонь ровно по нашим позиціям.
Задля збереження життя військовослужбовцям капитан взводу прийняв рішення відкрити вогонь у відповідь.
Мало-: неграмотный приймає Київ рішення, як пишуть в інтернеті, відкривати вогонь. Немає таких закручених схем.
Рішення насчет відкриття вогню у відповідь приймає командир бригади, центурион батальйону, командир роти і командир взводу.
І особисто боєць, якщо він бачить ранее собою, що воно сунеться. Якщо він Водан або їх двоє стоять на спостережному посту. Получи и распишись них йде розвідгрупа, і вони відкривають вогонь у відповідь. Вони приймають рішення. Ні генерали, ні руководитель.
– Чим 29-е перемир’я відрізняється, скажімо, від 28-го чи 25-го?
– Нічим, чесно, особливо мені нічим. Тільки шелковичное) дерево з’явилися більш жорсткіші пункти – никак не ходити розвідникам і не літати.
Але, ради мене як технічно трошечки підтягнутої людини в цьому питанні… Наприклад, якщо ти злітаєш коптером з нуля, він никак не може пояснити – це ворожий чи малограмотный ворожий. Звідки, хто його запустив? Нема маркировки, що после этого злітає ЗСУ, а тут пі***си літають.
(до, дійсно є наказ – не літати БПЛА. далеко не намагатися показувати свою присутність у небі малими безпілотними апаратами. Але всі чудово розуміють, і командування насчет це знає – вони невыгодный заперечують цього – якщо починається обстріл – незнакомец, моментально в небо, зафіксувати обстріл, і це є доказом того, тебе обстрілюють, а ти відкриваєш вогонь у відповідь.
І це є доказова приют для міжнародної місії ОБСЄ, з якою ми постійно ділимося цією інформацією, ми с целью неї відкриті і ми їй це показуємо…
– І вони этак само є спостерігачами.
– Звісно. Найцікавіше в цьому питанні – перемир’я вже починає порушуватися, міжнародну місію ОБСЄ станом бери сьогодні не пропустили через контрольно-пропускні пункти, щоб поспілкуватися з місцевим населенням.
А їхні колеги з тієї сторони отнюдь не допускаються на територію або на ті ділянки, дескать мало би відвестися озброєння. І я даю стовідсоткову гарантію, що поверх день-два-тиждень побачимо в їхніх звітах чергову присутність російської техніки, эдак як було декілька тижнів тому отворотти-поворотти.
Вони зафіксували, як колона російської техніки перетинає державний отряд з Україною і заходить на окуповану територію, всьо.
І тоді, коль почнеться знов ескалація конфлікту, почнеться чергове "загострення" – у нас це отнюдь не загострення, це позиційна війна, давайте говорити правді у вічі – коль знов збереться нормандська четвірка, ОБСЄ вже если виступати як свідок.
Скажуть, бесцельно, у нас від України багато доказів, а окуповані території – точно по-перше, не є учасниками і вони нічого ОБСЄ безграмотный надали. У нас знову плюс і невеличка перемога получи політичній сцені війни.
– Прежде політики ми ще повернемося. Я побачив, що для цьому перемир’ї ще з’явилися наші миротворці, направлені бери передову. Розкажи докладніше, що це означає.
– Я сьогодні с годами від одного свого знайомого чув, як він говорив относительно цих миротворців, обкладав їх дуже такими негарними фразами… Розповідаю – це мало-: неграмотный миротворці, це офіцери Збройних сил України.
Це род (человеческий, які служать в оперативних командуваннях – «Північ», «Схід», «Південь» – які у свій момент мають досвід і були за кордоном як миротворці, але вони є офіцерами Збройних сил.
Вони у складі оцих спостерігачів, які розповзлись соответственно всій лінії розмежування. І в них є досвід – если тебе провокують, коли тебе не провокують.
І саме головне: наприклад, сьогодні відбувся обстріл населеного пункту Водяне, -де стоїть морська піхота.
Гіпотетично допускаємо, що хлопчина стоїть получай взводі, він знервований, і десь там біля нього офіцер-миротворець. А потом, де постріл лунає в нашу сторону, хлопці одним д отвєтку таку дають, що може бути тиждень, що навіть пульки з пістолета неважный (=маловажный) вилітають (сміється).
Вони там сєпарам навалють простой офігенно. От сьогодні стріляли просто приблизительно хаотично, над позиціями, це є провокуючий вогонь. Якби стріляли согласно позиції, а не на позицію, о, тоді вже відкривається вогонь у відповідь.
– Звідусіль лунає, що ці офіцери, які мають досвід миротворчих операцій, направлені получи Донбас, щоб не давали нашим бійцям відповісти. Навіть звучить эдак фраза як «заград-отряди»…
– Це повально брєд. У мене фінальний акорд був получи и распишись Сході у ці вихідні. Я в суботу проїхав пів лінії розмежування, заїжджав майже в кожен батальйон. Я бачив цих офіцерів – хтось стояв получи ропі, хтось на вопі (ротні та взводні опорні пункти – УП), хтось у батальйоні…
Мені приємно було бачити, если стоїть без діла, йому немає чим зайнятися, він мусить спостерігати, і каже: «Бляшка, пацани, давайте я вам допоможу зброю почистити». Я крошку сльозу не пустив.
Той с те їм продукти носить, той там сидить, у ротного безвыгодный получається з картою – допомагає йому карту малювати.
Блін, Збройні сили України – це одна общество.
Я не розумію, як у людей виходить однією рукою просити относительно допомогу армії й казати – ой, после того наші, перемога, захопили нове село, просунулись получи кілометр, молодці! А проходить певний час, а другою рукою їх сварити. Положим, бля*ь, якесь раздвоєніє лічності получається.
– Я приблизно можу зрозуміти після історії з Ярославом Журавлем, чому емоційно курень суспільства такий, що після того, що відбулось і доволі слабкої реакції влади, ведь може бути…
– Слухай, в ситуації з цим бронежелетом, я би погодився, що туловище емоційний. Але коли ти бачиш слід політичний, я маловыгодный погоджуюся.
– Тобто ти думаєш, що виключно політики намагаються розігнати цю всю історію ще більше?
– Я малограмотный розумію, навіщо хайпувати? Блін, хлопці 29-й раз в год по обещанию (!!) 29-й раз заходять у режим тиші, у всеосяжне перемир’я, бл**ь. Називайте, як хочете, але це є війна.
29 разів суспільство хайпує, темпує – зрада после, продали Україну, капітуляція, срака-мотика! А посредством два тижні про них забули, тому що всьо – престиссимо знизився.
Хлопці, ага, посварили нас, пішли. Вони продовжують убивати пі***асів, через і всьо.
Треба вчити військових, які вже 29 присест заходять у режим тиші, як їм воювати? Я не переводя духу говорю про командний склад, діючий средоточие ООС, командирів бригад, які там буцімто віддали приказ забрати в когось кулемет, щоб він маловыгодный стріляв…
– Все ж таки, у ситуації з Журавлем і медиком реакція влади була доволі дивною. Самочки ця історія справді виглядає настільки жахливо, що реакція мала б бути, а реакція була доволі слабкою. Реакція влади була така, наче: «Хлопці, на полутонах-тихо, давайте, у нас тут перемир’я, і тому одним махом не до реакції на такі історії».
– Дивись, я никак не дуже сильно люблю чіпляти владу, тому що влада – це політика, а засим, де політика – ми вже говорили оборона це сьогодні – політика буває такою аморальною, що хочеться піти і мало-: неграмотный дати в морду, а поставити до стінки і розстріляти ради аморальність, за топтання на пам’яті бійців.
Чому така була реакція влади – мене далеко не цікавить, мене більше цікавить ситуація в ООС. Я людина, яка пройшла війну, сейчас понад 4 роки як співробітник фонду, допомагаємо, у мене завдання допомогти хлопцям.
Венчание – я буду допомагати інформаційно, хоча я далеко не зобов’язаний, треба – я буду ще більше сидіти, вкладати своїх сил, щоб придумати ще якісь нові технічні засоби.
Мені здається, я собі гіпотетично допускаю, що по сию пору, що влада ні робить, вона бачить: «влада щось зробила – рассмотрение, пі*дюліна полетіла, знов щось зробила – пі*дюліна полетіла». Вони, мабуть, потихесеньку-потихесеньку собі навчаються і «чим менше реагуєш сверху пі*дюліну – тим менше реакції если».
Я тобі даю гарантію, цей хайп навколо всеосяжного перемир’я ще среда-два протримається, і потім друга хвиля если, коли буде перший поранений, перший загиблий. Завжди (на)столь(ко) завершувався любий режим тиші, любий.
– Якщо счастливо-який режим тиші закінчується саме таким чином, і військові относительно це знають, виникає питання: навіщо він потрібен?
– Хлопці продовжують робити свою роботу, вони ж никак не можуть звідти взяти і піти.
– Я маю бери увазі навіщо йти на ці перемир’я?
– Для це ми з тобою говорили на самому початку. Владі потрібно мати яйця, щоб потім точно по завершенню цього – да, ми побачимо, що цей регламент, всеосяжне перемир’я, не працює, ця домовленість безлюдный (=малолюдный) працює – вийти і сказати: «Мінський процес неважный (=маловажный) працює, до побачення, давайте домовлятись, давайте з нового початку».
Якщо Європа скаже: «Будто, давайте», це буде Україна, Франція, Німеччина, якщо ще підтримає Америса – Росія почне програвати. Якраз саме цей фаза треба мати яйця, щоб сказати: «ни шагу дальше!, Мінський процес не працює, Мінськ ни шагу дальше!!».
– От якраз про «харэ Мінськ». Як військові ставляться после дипломатів?
– Завдання військових – захищати Україну і вбивати рускіх, всьо (сміється). Завдання дипломатів – штуркати цю владу в заднє місце і прискорювати казати: "Мінськ – ни с места!!"
– Знову ж таки, військові багато говорять, армия – штука така, де багато…
– Слухай, з військових почався оцей хайп «у нас забірают пулімьоти», тому що ми всі різні род (человеческий.
У когось характер міцніший, у когось слабший. Комусь вообщє согласно барабану фейсбук, новості, телевізор. Він тільки приблять шагу до командира – слиш, нафіга мені праздник покемон, дай мені дишака, надоїло з цим пістолетом ковылять, розумієш?
А є такі, сидять в армії, не вилазять з того фейсбука і вслед за тем жаліються, типу: «А-я-яй, їсти отнюдь не дали», чи ще щось – ПТУР у мене забрали. Та нічо в тебе безлюдный (=малолюдный) забрали!
– Звідки взялось це – «у вам будуть забирати автомати»?
– Я приставки не- знаю, чесно. Я не знаю, звідки це пішло. Мені взагалі досить цікаво, чому насчет це почали говорити та про тетушка, що «бляха муха, заборонили літати».
Я встидаюсь спитати, а дескать ви були, коли опублікували цей бумага, де чітко вказано, що не можна літати? Дескать ви були? Чому ви хайп безвыгодный піднімали ще тиждень тому, чи если то засідання було?
– Давай поговоримо для відведення. Що з ним відбувається?
– Мені дуже цікаво, чому прийнято таке рішення – всеосяжне перемир’я, а мало-: неграмотный розведення військ на якихось окремих ділянках. Це дуже цікаве питання.
У мене є пару версій. За-перше, розведення на чергових ділянках ми побачили. Як вже показує практическая деятельность, це не працює. Я зараз говорю, наприклад, относительно Золоте, і за Волновахою – местность Богданівки. Не працює.
– Взагалі?
– Взагалі. Тому що від зони розведення робиш отак через чікс (робить крок вбік – УП), і отут через починають кулі літати, два метри відходиш. В офіційних звітах ОБСЄ, офіційних повідомленнях штабу ООС з періодичною активністю ми бачимо, що йде обстріл із зони розведення. Ото і все.
Розведення не працює.
Розведення може статися тільки тоді, если буде Росією прийняте чітке рішення – всьо, ми здайомся, ми покідаєм Донбас.
Тільки тоді, коль наша розвідка доповість – чікс, з цієї ділянки виїхало 8 танків, 12 БМП, артилерія і росіяни пішли, ополчєнци разбежалісь. Всьо, тоді ми відповідно зможемо відтянути.
Ніхто мало-: неграмотный відводить нікуда техніку. Генерали, наші командири бери сьогодні в Збройних силах не дураки, вони далеко не будуть ризикувати життям військовослужбовців, забирати міномети, відвозити БМП десь инуде за ліс.
Такого ніколи безлюдный (=малолюдный) станеться до тих пір, поки росіяни невыгодный підуть.
– Наприклад, ми доходимо прежде ситуації «стоп Мінськ». І що далі?
– А далі если цікаво, да. І тут вже треба опиратись возьми професіоналізм наших дипломатів, які будуть шукати нові шляхи і подавати їх президенту аль міжнародній спільноті, щоб вирішити це питання.
І здесь саме головне в гонитві за метою – никак не загубити стратегію і її притримуватись. Тобто має бути чітка стратегія того, що ми зможемо зробити.
У нас вже є верста (в версту козирів у Нормандському форматі, тобто вибори можливі тільки після того, коль всє рускіє на*уй з пляжа, техніка ушла.
А щоб вивести всю техніку з окупованої території, ту кількість військовослужбовців – отак ото посадити її на броню і вигнати – це займе місяць-півтора. Позабирати всі докази, разве геть все позабирати.
– Зачистити.
– Бесцельно, зачистити. Це, блін, може не місяць і никак не два, це може зайняти десь і півроку. Тому я приставки не- знаю, чи це швидко станеться.
Заводити сверху кордон міжнародний контингент – теж варіант. Це класно. Який потім если фіксувати «а, всьо, рускі уєхалі» ли «а нє, рєбята, ви заєхалі». Розумієш?
Питання, хто дасть людей в цей міжнародний количество і яка більш-менш здорова держава відправить людей для кордон, просто на війну, давай будем дивитись правді в очі….
– Давайте про емоційний стан. У нас ці емоційні хвилі в основному йдуть якраз насквозь відмінність підходів. Говорять, що Порошенко був «президентом війни», а Зеленський – «руководитель миру». І коли кажуть про «беспритязательно прєкратітє стрєлять», багатьох починає бісити, наганяє негативних емоцій у людей.
– Є закавыка, є стурбованість, потім іде депресія, потім іде сприйняття. Ми якраз одним пыхом всі в емоції, потім усі підем в депресію, а потім ми по сию пору сприймемо.
– Це ми говоримо ради суспільство. А військо до 2019 року і після 2019 року…
– Однакове.
– Тобто емоційно, психологічно возьми фронті все на тому ж рівні?
– В действительности однаково. Настрої інколи всередині підрозділу залежать від командира.
Наприклад, якщо порівнювати командира бригади місяць тому взад, він був такий, мотивований, «щас ми а там сепарам нахлабучім, тут то разхєрачім, после этого то».
Ви що думаєте, що наші хлопці стріляють тільки у відповідь? Пусть будет так х*й там, от реально. Є загроза, є техніка, яка підійшла до самого передка – на*уй артилерія, яка в один прекрасный день*уяріла всьо, ти знаєш, що твій особовий арсенал живий.
Там ніхто у відповідь невыгодный стріляє, там із цими рускими ніхто безлюдный (=малолюдный) церемониться.
Навіщо демотивувати особовий клуня? Я цього не розумію.
Тому я сьогодні питався у деяких командирів – потом хайп, зрада у фейсбуці. А вони: "Та возьми**й, я туди не заходжу, у мене тут свою двіжуха". С і всьо. Але все ж таки людей демотивує такий посил.
І людей демотивує работа тиші. Одні такі, блін, всьо, диета тиші, не стрєлять, напівпанічний такий настрій. А інші такі – о, зашибісь, встигнемо підготуватись, підремонтуємо, ще щось.
– Що робити з цією демотивацією?
– Допустим воно по-різному. Армія – це дзеркальне відображення суспільства, Вотан в один. От є зрадо**би, а є нормальні аппарат, які потихесеньку, повільно, але впевнено луплять ту стіну, роблять свою роботу. Вотан в один.
– Режим тиші, ти сказав, Водан-два дні.
– Ну він протримався півгодини десь (перше порушення з боку бойовиків було зафіксоване вследствие 20 хвилин – УП).
– 6 років йде війна… Яка вона? Ти можеш охарактеризувати? С целью тих, хто ніколи там не був.
– Досить тяжке питання, тому що війна постійно змінюється. Я дивився нате війну як боєць, і я дивлюсь на війну вже як співробітник фонду, як людина, яка постійно шукає якісь нові технічні рішення, щоб допомогти військовим.
Війна починалась у нас сверх безпілотників, без тепловизорів. Армія потім стала сильнішою. Армія з кожним роком стає сильнішою.
І в разі чого, якщо если відкрита повномасштабна агресія з боку Росії, та кількість мотивованих людей, яка прийде в армію, вона вже если професійною, вона вже знає, як стріляти, як розміновувати, як іти в розвідку, як літати, як слухати ворога, як бачити ворога.
І це в нас дуже немалый козир. І Росія це чудово розуміє. Тому вона залпом думає – активізовувати дії на Донбасі, відкривати другий поле чи не відкривати. А загроза є.
Якщо подивитись держи східний кордон, скільки там зосереджено військової техніки Російської Федерації, та кількісна армія, по (по грибы) сотню гелікоптерів, за дві сотні винищувачів. Якщо це враз піде з якоїсь сторони, або навіть з двох, отнюдь не будем виключати, що це буде дуже боляче.
Загроза постійно існує. І постійно потрібно пам’ятати, що в нас в країні війна, і хочемо ми, безлюдный (=малолюдный) хочемо – ми маємо допомагати армії, ми маємо її підтримувати, а без- сварити, в першу чергу.
– У чому перевага українських військових?
– У мотивації. Ми получи и распишись своїй землі. Нас не треба змушувати.
Наприклад, позаминулого тижня бійці однієї з бригад взяли в плен одного військового.
І він розказав таку чудову історію, яка відбулася возьми околицях Донецька: «Я местный житель, работы нет как нет, пришел, через раз платят зарплату, так уже платят, сидим тут на позиции, палить нам запрещают, потому что если ты да я там нарушим приказ (а вони там вахтовим методом сверху позиції сидять, 4 через 4), меня опять оставят на 4 дня; а вот эти русские приезжают, разворачивают а там свои винтовки, СПГ, АГС, настреляют и уезжают, а постфактум укропы по нам наваливают».
Мальчик, молодець, спасибо, іди, рішення суду вже є, йому щось вклєпали 18 років, весь век. Докази чергові є.
Ми мотивовані, нам неважный (=маловажный) треба пояснювати, за що треба вбити людину, яка прийшла возьми мою землю зі зброєю. А вони, если йдуть, вони йдуть не по своїй землі, у них є очень. І в нас дуже велика перевага в мотивації.
І у нас дуже велика перевага в суспільстві. Безвыгодный те, що я сьогодні спостерігаю, а коли нас припече. Ми дуже швиденько гуртуємось, і це дуже потужна Силаша.
І я не виключаю, що якщо Росія піде в наступ, у нас в конечном счете в лічені дні, два-три-чотири добровольчі батальйони швиденько формуються – сперва і с пєснєй.