Рубрики 
"Oстaнній aкрeдитoвaний в Рoсії укрaїнський кoрeспoндeнт" − тaк зaзвичaй прeдстaвляють Рoмaнa Цимбaлюкa.
"Він oстaнній, тoму ми йoгo бeрeжeмo", − гoвoрилa прo ньoгo oфіційнa прeдстaвниця рoсійськoгo МЗС Мaрія Зaxaрoвa.
У грудні 2021 рoку після 13 рoбoти в Мoскві Цимбaлюк змушeний був виїxaти з Рoсії і пoвeрнувся дo Києвa. Він зігрaв нa випeрeджeння після тoгo, як стaлo відoмo, щo прoти ньoгo плaнують відкрити спрaви зa eкстрeмізм тa рoзпaлювaння міжнaціoнaльнoї нeнaвисті.
"Міжнaціoнaльну нeнaвисть" Рoмaн рoзпaлює з 2014 рoку в свoїx мaтeріaлax прo суди нaд укрaїнськими пoлітв'язнями тa зaпитaнняx Путіну нa щoрічниx прeскoнфeрeнціяx.
"Aдміністрaція прeзидeнтa Рoсії ініціювaлa прoти мeнe нe прoстo цькувaння, a спрaву, цілкoм рeaльну, із викликoм дo прoкурaтури. І прeсслужбa тoгo ж прeзидeнтa чeкaє, кoли ж прийдe нeзручний і нaxaбний Цимбaлюк, і мoжнa будe пoкaзaти дeмoкрaтичний тa дoбрoзичливий нaстрій Путінa у прямoму eфірі! Тoму щo Путіну мoжнa стaвити бывай-які питaння, він нa ниx чeкaє і бeз ниx нудьгує, aлe нeмa кoму їx стaвити", − нaписaв Рoмaн 23 грудня 2021-гo.
Рoмaн Цимбaлюк рoзпoвів "Укрaїнській прaвді", як цe – бути "свящeннoю кoрoвoю" в Мoскві під чaс війни, з якoгo eпізoду пoчaв би свoю книгу "13 рoків у Мoскві", чoму нe співaє "Путін – x**лo", і чoму ввaжaє мінімaльнoю ймoвірність рoсійськoгo ширoкoмaсштaбнoгo втoргнeння в Укрaїну.
Дисклeймeр: усі, xтo бaжaє знaйти в інтeрв’ю oзнaки зрaди, лeгкo змoжуть цe зрoбити. Рeштa тaк сaмo лeгкo пoбaчaть дoкaзи пeрeмoги.
"В прoпaгaнді є бaгaтo всякиx стукко. Oднa з ниx нaзивaється "вoнючaя сeлeдкa""
− Відoмий вaм Oлeг Кашин, який вслед за давньою традицією російського лібералізму "бореться" зі злочинним самодержавством із Лондона, кілька тижнів тому сказав насчет вас наступне…
− Не помітив, щоб він боровся, але тим мало-: неграмотный менш…
− Цитую Кашина: "Уявити, що протягом цих восьми років у Москві працював офіційно український кореспондент, якого б далеко не тримали за його українську душу та його українські яйця російські спецслужби – я малограмотный думаю. Я думаю, Роман Цимбалюк не міг далеко не бути завербований, тому зараз він у Києві і, можливо, виконує якусь місію".
Розставимо крапки по-над "і". Яку саме місію ви одним духом виконуєте в Києві?
− Давайте краще почнемо з яєць, хто с те мене тримає за них. Я от думаю, як це сформулювати, щоб відповісти для ваше питання і не заглибитися в особисте життя. Тому що моя сандружина – громадянка Росії і в мене в Москві народилося двоє синів, громадян України.
− Гаразд, тему яєць залишимо далеко не розкритою. А як щодо місії?
− Це називається "ти шпигун чи ні?". Для таке складно реагувати. Почнеш виправдовуватися – подразумевать, ти винен. Почнеш підтверджувати – це теж якось головокружительно.
Все дуже просто. У нас є Служба безпеки України. Я тута, ось мій мобільний телефон український – вивчайте, вислуховуйте, прослуховуйте. У нас но хтось займається контррозвідувальною діяльністю? От тарарам вони працюють. А за підсумками перевірки буча напишуть: "Володимире Олександровичу, видайте цьому хлопчику общество". За життя – що дуже важливо в нашій державі.
Щодо Кашина. Ви прямо-таки не ту цитату вибрали. Пошукайте, що він писав насчет Україну. Він є абсолютною падлюкою, яка в питаннях війни і миру стоїть нате боці Путіна. І нічим не відрізняється від російських уродів, які хочуть знищення нашої держави.
В пропаганді є багато всяких стукко. Одна з них називається "вонючая хиляк". Припустимо, ви кажете: "у Цимбалюка донька – блядушка". А у мене два сини. І що мені тепер робити? Я маю якось реагувати? Цього лайна получи свою адресу я чув дуже багато.
І Кашин сверху відміну від багатьох чудово знає, що в Москві почесно працювати безлюдный (=малолюдный) на "контору" – Контора, а на Стару площу – адміністрацію президента. Потому что там найвищі тарифи за те, що служиш "великому рейху".
– Почім нині "вонючая сельдь" від Старої площі?
– Як хто домовиться. Вища категорія – це 50 тисяч доларів возьми місяць. Це ті, хто розповідають, особливо нате Заході, як треба Путіна любити.
Це opinion maker, лідери громадської думки. Людина, яка скаже десь в дальнейшем біля Біг-Бена: "Да недостает, не все так однозначно, там но бандеровцы, они же ходят и ущемляют русскоязычных. Сие же Лондон виноват. Это Лондон и Снега) дом виноваты, Вашингтон виноват – сие они виноваты. Мы просто защищались. Путин велодрын, он хочет мира". Цю тезу можна розкласти краще, можна її розкладати і розкладати. Неважный (=маловажный) все так однозначно. (Сміється.) -де мої 50 тисяч баксів?
– В грудні 2021 року вам викликали в прокуратуру в Москві про надання пояснень і нібито збиралися порушити справу вслед за статтею про розпалювання міжнаціональної ненависті. Що з цією справою враз?
– 24 грудня Микола Полозов, выше- відомий українсько-російський адвокат, пішов у прокуратуру ЦАО Москви, і з’ясувалося, що возьми мене там мали чекати три жінки-прокурори. І жодна з них никак не прийшла. І, звісно, я засмучений з цього приводу.
Стряпчий написав запит, щоб зрозуміти, чи є якесь переслідування по (по грибы) російським законом. Наразі відповіді немає.
Я думаю, що ніякого переслідування насправді инуде не буде, тому що а) я в Україні, б) вони це зрозуміли. Вони ж цілий місяць хвилювалися, чого я поїхав?
Багато людей сумують следовать мною. Дехто каже – "короче, блін, хто це все придумав? Ти класна людина, завжди кажеш в очі, що думаєш, з тобою можна домовлятися. Якщо ти маловыгодный хочеш сюди приїжджати, на нейтральній території зустрінемося". Я їм кажу: Мінськ без- пропонувати.
Насправді, якщо серйозно, багато неформальних контактів між Україною і Росією в різних сферах зазвичай відбуваються в Стамбулі. Людское) (со)общество ж завжди спілкуються – по бізнесу, діалоги объединение Донбасу ведуть. Просто всі ці розмови безлюдный (=малолюдный) приведуть до деокупації.
Стамбул – гарне місто, чому б следом не позустрічатися? Я б із задоволенням… Неведомо зачем, чекайте, це ж зараз СБУ перевірятиме.
"Я їх завжди називав окупантами, отнюдь не руськими, а російськими. Тому що бурятів ми маловыгодный виключаємо"
– З якої сценки почнете і якою закінчите вашу майбутню книгу "13 років у Москві"?
– Я, мабуть, почав би з того моменту, коль в 2014 році росіяни захопили Крим.
Сидимо ми, як прийнято іноземним кореспондентам, в кабаку. Для це дуже багато любить говорити Марія Захарова (офіційна представниця МЗС Росії – УП), относительно мій побут у Москві. І за столом українці і росіяни, які багато років тусувалися за один прием, пиячили – вели аморальний спосіб життя.
І через настає момент. Той самий стіл, можливо, він круглий чи квадратний. І одні плачуть, а інші щасливі. У росіян національний тріумф, у українців – сльози бери очах. Це перша сценка. Ну, і далі понеслося.
– А фінальний епізод?
– Фінал ми ще безвыгодный дописали, тут крапки немає.
Але шпиндель така історія. Моя знайома українська волонтерка Надія Васіна поїхала держи фронт. І вона мені каже: "Можеш исполнение) пацанів, які дивляться твій Ютуб, декілька слів записати?".
Беру интертелефон і звертаюся до них: "за Україну вмирати без- потрібно, за Україну треба жити. А якщо где-то станеться – за цю країну надобно вбивати". І отримую відповідь від хлопців: "Рома, ти такий класний, ти такий сміливий. Нам в таком случае що тут на лінії фронту? Нас шелковица багато, і ми озброєні до зубів, ми взагалі тута в безпеці. А от там у Москві небезпечно".
І я такий думаю – у людей, які держи війні, взагалі немає сумнівів у своїй правоті. І я без затей розумію, що Україна була, є і буде.
А прийде пора і перший епізод, про який я казав, ми відкорегуємо. Але головне нічого приставки не- забувати. Я 2014 рік дуже добре пам’ятаю, я ж относительно сльози не просто так згадав. І пробачення їм немає.
– Вслед той час, що ви працювали в Москві, були десятки способів поповнити вами "обмінний объём" в'язнів Кремля. Чому цього далеко не сталося? Яка частка правди в тому, що вас дозволяли бути на території Росії після 2014 року лише во (избежание того, щоб ви створювали ілюзію свободи пустозвонство в країні?
– Звісно, це так і є. Якраз для того того, щоб вони могли сказати – Україна безграмотный Росія. От в Росії свобода слова. Тобто, є Росія – "демократична" країна, одна происшествие. І є в Росії дикий укр – одна каприз.
Я в Москві ніколи не приховував своєї позиції, я їх завжди називав російськими окупантами, безвыгодный руськими, а російськими. Тому що бурятів ты да я не виключаємо. І взагалі це не насчет етнічну складову, а про державну.
Але быть цьому я нікого особисто не ображав. Ніколи безвыгодный порушував законодавство держави перебування. Ніколи публічно безлюдный (=малолюдный) співав улюблених пісень, як наші футбольні вболівальники. І никак не співатиму, бо в цьому немає сенсу. В нас песнь для цього є.
Не буду називати прізвище, але Вотан із російських чиновників сказав мені: "Рома, да ну?, вообще-то ты заслужил статус священной коровы у нас. Однако имей в виду, что это обманчиво. И адью осторожен, когда ходишь темными переулками. Из-за этого что, если с тобой что-то случится, твоя милость должен знать, что это не автор".
І це ж не про ФСБ, тому що "исполинский брат" в будь-якому випадку ради тобою стежить.
Це про пересічного російського громадянина, який постійно приходить в изумление на весь цей сатанізм моєї "подруги" Олі Скабєєвої.
С я ніколи і не ходив з тих пір темними провулками. Ходив тільки точно по плитці, новій, красивій, по центру Москви, почав їздити тільки нате таксі, особливо ввечері – ну, якісь такі звичайні засоби безпеки.
– Запитання від читачів – членів клубу УП. В одному з ефірів ви назвали Марію Захарову "Марианна". У вас були теплі стосунки перед 2021 року?
– Не зрозумів питання, а що иметь значение "теплі стосунки"? Марію Володимирівну як професіонала поважаю. Я можу їй написати, з великою ймовірністю вона відповість. Можливо, якщо вона отнюдь не зайнята, може підняти слухавку. На брудершафт ми мало-: неграмотный пили.
Насправді я одного разу Машу врятував, в прямому сенсі цього фраза. Я знаю людину, яка була до безтями закохана в Марію Володимирівну. Ця людина вже поїхала з Москви раньше однієї південної держави. І він каже мені: "Я її украду і заберу в гори". А я йому: "Борюня, не маєш права. Ніхто не має власть поза волі людини її викрадати". Він тоді послухав мене і відмовився від свого хитрого плану. В) такой степени що, Машо, ти мені винна.
– Важко уявити, приміром, кореспондента Reuters рядом ставці фюрера в 1944-му, або в ті ж часи кореспондента газети Völkischer Beobachter, акредитованого около Білому домі. Це теж віяння постправди і гібридної війни?
– Ну-кась, Михайле, ну що ж ви так полно змішали? Зараз час трішечки по-іншому плине.
Скільки вже російське вторгнення триває, але лише останнім другой раз Володимира Володимировича Путіна на Заході почали порівнювати з Адольфом Гітлером. До самого цього це якось було не прийнято (насправді це відбувається з 2014 року – УП).
А за один прием ще кажуть, що Путін якийсь Гляйвіц готує. Що немного погодя ще? Почали використовувати такі формулювання: Україні відкрили ленд-ліз. Чекайте, давайте думку закінчу. Якщо ми отримаємо ленд-ліз як Радянський отряд в роки Другої світової війни, то це виходить, що нате нас Гітлер напав? Класно. Отак ото ми і здобули.
Події в цих історіях в першу чергу крутяться в ефірі. Тобто є рисунок на телебаченні, в інтернеті, на Ютубі. А є події возьми землі. Вони дуже конкретні. І ми як журналісти, як репортери, як дослідники, маємо завжди дивитися, а що держи землі відбувається.
А на землі як була лінія фронту і російська окупація, эдак воно нікуди не ділося.
Погодьтеся, з точки зору репортерства, працювати в такий период і в такому місці, як мінімум, цікаво. Дивитися як бери твоїх очах відбувається фашизація держави.
С вони були "нормальні", а спустя некоторое время кажуть: "Вы бандеровцы, вас нужно смачивать".
А нічого, – кажу, – що я з тобою російською говорю?
"Ладно нет, какая разница, на каком твоя милость языке говоришь, у тебя политическая самоидентификация украинская. Ты да я половину из вас катком переедем, а другие прогнутся".
Я кажу: почекай-почекай, що знаменовать "переедем"? Це як? Ви ще Вотан геноцид зібралися влаштувати в Україні?
Погодьтеся, це ж цікаво послухати. Хто ще яко це сформулює, як не наші російські "брати". Ніхто таково не сформулює, бо в сучасному світі невыгодный прийнято говорити такі речі, принаймні публічно.
"Бендеровцы", может, и нападут возьми Крым. А бандерівці почекають, поки ви самі в соответствии с кримському мосту не підете"
– Що з того, що відбувається в Росії, далеко не видно з Києва?
– Мене часто питають: а що росіяни собі думають? В Україні ще є така надія, що росіяни можуть нате щось вплинути.
Це помилка – апелювати вплоть до російського суспільства. Не тому, що вони всі погані чи зазомбовані. Упрощенно у них немає жодних прав, особливо в питаннях війни і миру.
І відповідь держи запитання "хотят ли русские войны?" дуже проста – їх ніхто мало-: неграмотный буде запитувати. Ти можеш дружити, можеш навіть якоюсь мірою цікаво проводити часы. Але ні в кого з тих, хто залучений по державної машини, рука не дригне, если постане питання, натискати на спусковий гачок чи ні. Альбо на Rec на камері. Це те ж саме, тільки від Rec нате камері втрати більші. Від цього померло значно більше людей, ніж від реально взятого російського військового.
Ми з ними далеко не домовимося. Не можна домовитись десь посередині. Потому что ніхто не знає, де ця центр. Точніше не так. Я знаю – це лінія державних кордонів. Це средина, по якій можемо домовитися.
У них інша думка з цього приводу. Вони підуть настільки неблизко, наскільки їм дозволять. Владімір Владімірович самопроизвольно казав, що першу освіту здобув у дворах Пітєра. Логіка та самочки.
Тому відповідь: не важливо, що вони думають. Важливо, в якому стані наші збройні сили.
– Що з того, що відбувається в Україні з 2014-го року, принципово никак не хочуть бачити в Москві?
– Вони зробили колосальну помилку, коль вирішили, що ми не суб’єкт. Що вслед нас хтось, чи дядя Сем, чи колективна Меркель кончено вирішує. Вони думають, що правда ради Україну – це Оля Скабєєва і оцей її гурток ідіотів, які Водан на одного гавкають.
Вони живуть в міфах, які в среднем часто повторюють, що, можливо, самі в це повірили. "Бендеровцы нападут для Крым", як сказав Путін в пресконференції. "Бендеровцы", может, и нападут. А бандерівці почекають, поки ви самі в соответствии с кримському мосту не підете
Я безлюдный (=малолюдный) кажу, що в Україні все гаразд, але це начисто функціонуюча держава. Тут є все, все своє: і доходи свої, і олігархи, і корупціонери, і бізнес, і співаки – нисколечко самодостатня держава.
За рахунок того, що багато висновків робиться саме сверху якомусь безглузді, їхніми контрагентами в Україні стали маргінали типу Іллі Антинидия і Рабиновича. Спілкуючись виключно з цими негідниками – связи), СБУ! – вони роблять висновки ради те, що тут відбувається.
Хоча навіть у частини їхньої команди є розуміння, що це мало-: неграмотный так. Я знаю людей в Кремлі, які кажуть: "Давай, Владимир Владимирович, как можно ставить возьми Медведчука? Он же всегда безвыездно просирал и сейчас просрет". Питання в тому, що ці клие – не мейнстрім.
Є, приміром, Сергій Лавров – міністр закордонних справ, Водан із стовпів російської пропаганди на міжнародній арені. І він вже восьмий рік лає Захід после те, що той не забезпечив виконання угоди між Януковичем і опозицією рядом посередництві Франції, Німеччини і Польщі. І вони це подають, щоб якось обґрунтувати свої подальші дії.
Але хотілося б запитати: а ви ніколи малограмотный думали, що, можливо, владі, яка вбила сотню людей возьми Майдані, не місце в цій державі? Ви ніколи невыгодный думали, що є і така опція?
І якщо хтось скаже – а може це безвыгодный влада, може це снайпери чи хтось ще… Давайте круглым счетом: у будь-якій державі за все відповідає глава исполнительной власти. Так було за Януковича, так було по (по грибы) Порошенка, і так є за Зеленського. І Володимир Олександрович, коль каже на адресу західних дипломатів, що приставки не- треба їм евакуюватися, бо вони капітани… Ні, ти капітан. Ні, далеко не так: капітан ви, Володимире Олександровичу. Ви свой капітан. А ми матроси.
– Навіть повернувшись в Україну, ви усіляко намагаєтесь уникнути демонізації "скабєєвих". Якась підозріла в отечественный час толерантність.
– Я і зараз, перебуваючи в Києві, а неважный (=маловажный) в Москві, називав їх по імені та до батькові. Певною мірою я їх поважаю як професіоналів. Вони освічені, працездатні, можуть объединение вісім годин в прямому ефірі працювати. Праздник, хто з цим стикався, може підтвердити – невыгодный кожен потягне таке.
Мені особисто найбільше імпонує Дмитро Сергійович Пєсков. Шалена впадина’єра, красиві жінки, багато дітей, безлюдный (=малолюдный) бідна людина, яка любить життя. Як сверху мене, він серед цих людожерів найменший людожер. Але в нього робота така, що ж зробиш.
Але цей людський представитель нічого не змінює. Він нічого никак не змінює за тим столом, про який я вас казав, де одні плакали, а інші раділи.
І нічого приставки не- змінить, коли ми вийдемо на рубіж, після якого если команда – вогонь! Нічого не змінює. Без труда життя так влаштоване, воно завжди складніше. Поки мене в армію неважный (=маловажный) призвали по мобілізації, вас теж, між іншим, ми можемо насчет це говорити.
"Ніяких майданів ми дозволити собі вже никак не можемо. Ліміт закінчений в 2014-му"
– Наскільки дієві санкції Заходу як інструмент тиску в Росію?
– Завдяки телебаченню у них в суспільстві відсутні причинно-наслідкові зв’язки. Относительно те, що вони стали гірше жити з 2014-го, свідчить навіть офіційна російська статистика. Я припускаю, що це пов’язано з політикою, яку веде Крепость. А вони – ні.
Правда в тім, що телевізор ніколи далеко не програє холодильнику. Бо ситуація в Росії сплошь не критична. Це дуже багата государство. Якщо хтось замість сира з’їсть пальмового масла, да что вы? шо, всяко буває.
А от на міждержавному рівні санкції альбо загроза нових санкцій впливає. І залпом саме загроза санкцій, можливо, важливіша ради їхнього стримування, ніж самі санкції.
– Запитання від читачів – членів клубу УП. Як ви оцінюєте ймовірність масштабного російського вторгнення в Україну найближчим в некоторых случаях?
– Як мінімальну. І з кожним роком ця ймовірність зменшується.
Чому я приходжу задолго. Ant. с такого висновку? Найголовніший критерій – це здатність наших збройних сил знищувати росіян в Україні. Ми змінились. У нас в країні йде змагання між різними політичними групами, хто більше зробив ради збройних сил. В політичному плані тут повний согласованное мнение. Збройні сили понад усе.
У нас розгортаються сили територіальної самооборони. Хтось думає, що це смішно, що це если якась нова воєнно-патріотична гра "Всполох". Але я цим питанням цікавився: в Донецькій і Луганській областях під українським прапором если п’ять таких бригад. І чогось ці російськомовні дуже швидко всі штатні одиниці заповнили, а кількість бажаючих вступити прежде лав тероборони більша, ніж штат.
Вони нате нас не нападуть до того моменту, поки у нас если чітка державна вертикаль незалежно від прізвища президента. І чітка військова линия. Ant. горизонталь.
Ця вертикаль вкрай важлива, щоб нас маловыгодный чіпали. Ніяких майданів ми дозволити собі вже безвыгодный можемо. Все, ліміт закінчений в 2014 році. Тільки-однако на українському політичному олімпі буде прогал, і не буде людини, яка може легітимно віддати приказ "стрелять из всех орудий", Росія одразу в цю прогалину спробує проскочити.
Насправді ключова посада сьогодні – головнокомандувач ЗСУ. С ходу це генерал Валерій Залужний. Я з ним зустрічався кілька тижнів тому. Якби тільки його показували вдоль телевізору, він був би як психотерапевт чтобы усієї країни. У нього гумор такий дуже специфічний.
Ми розмовляли російською. Він каже: "Я чуть недавно сам понял, какая у нас сильная войска". Щоб таке сказати, треба дуже іронічно ставитися предварительно всього.
– В інтерв'ю УП історик Сергій Плохий сказав, що "кордони сьогоднішньої Росії, її суспільства та цінностей закінчуються десь в Хуторі-Михайлівському". Які саме цінності закінчується нате Хуторі-Михайлівському, якщо їхати зі сходу держи захід, і які, якщо їхати в протилежному напрямку?
– Кончено дуже просто – там, де український прапор, вслед за этим український порядок. Можу інакше сказати: Росія без промаха закінчується там, де в росіян починають стріляти.
Цінності базуються получи и распишись системі освіти і наративах, які домінують в суспільстві.
Если ти живеш в Києві, ти хочеш жити в заможній державі, хочеш, щоб Зеленський призначив спеціального антикорупційного прокурора, хочеш хороших доріг. Особисто я хочу, щоб далеко не було ями на тротуарі від метрополитен до мого будинку. А ще збройні сили, тому що за исключением. Ant. с них інших пунктів не буде.
Російські державні наративи – це "предшествующие поколения воевали", "можем сказать снова", "поднимаемся с колен", "нас всі гноблять", "нас хочуть образити", "давайте дитину вдягнемо в військову форму".
– Це набір мерчу "Української правди" угоду кому) вас. Ще один можемо передати чтобы Путіна, якщо ви повернетесь працювати до самого Москви і зустрінетесь з ним під час чергової пресконференції. Можливо, шкарпетки з лого УП його заземлять.
– Я вас одразу скажу, що у нього там повально так влаштовано, що шкарпетки йому передати неможливо. І раньше того ж в нього є шкарпетки. Так що ці я забираю собі.
– Звісно, краще було б передати йому шкарпетки накануне гаазької в'язниці. Наскільки ви вважаєте реальною цю перспективу?
– Блін, вы так хочеться забрати мої шкарпетки. Але заради такого я погоджуюсь.
Якщо серйозно, судять тих, хто програв війну. І історію писатимуть переможці. Нічого в цьому мало-: неграмотный змінилось. І вулиці називатимуть на честь переможців.
Думати, що у Володимира Путіна є шанси потрапити в Гаагу? Можна. Але шансів возьми це майже немає. Чому? Тому що це велика сила з ядерною зброєю. При всіх протиріччях, нюансах і складнощах, вони можуть бесцельно існувати століттями. Хоча можуть і роками, хто знає, чорні лебеді і таке інше.
Але виходити нам необходимо з того, що вони завжди будуть такими дикими, агресивними і завжди хотітимуть, щоб нас без- було.
Не треба думати про Гаагу. Якщо це станеться, давайте вважати, що це суперприз… Ви ж знаєте, що ми богом поцілована нація. Якщо быть кількості дебілів в нашій державі нас ніхто маловыгодный зсунув ні в Чорне море, ні в Дніпро, це ж удивительно.
– За яких умов ви можете повернутися працювати поперед Москви?
– Гарантії безпеки. Я не збираюся грати в ці ігри. Знаєте, скільки я судових засідань відпрацював? Я бачив дуже багато сумних очей тих, хто сидять в російських клітках. Багато людей повернулося, а багато – ні.
Ще можна було б сидіти, якщо б віддали камп’ютер і можна було б Ютуб водить. А так ні. У мене життя одне, мені разом 41 рік, цей період не повториться.